Загальна характеристика персько-таджицьної лірики
І. Унікальність персько-таджицької лірики.
ІІ. Особливості світосприйняття та специфіка форми.
1. Основні мотиви. (Філософське осмислення життя, проблеми життя та смерті, оспівування краси почуттів, роздуми над тим, як влаштований світ, сенс життя тощо.)
2. Ставлення до життя, до світу. (Світ видається поетам незбагненним та непізнанним. Життя – набір миггєвостей, кожна з яких втрачається, минає без вороття, звідси – наголошення на необхідності цінувати кожну мить, не нехтувати радощами земного існування, але й не забувати про
3. Оспівування кохання. (Кохання – одне з найкрасивіших почуттів людини. Образність, багатство стилістичних прийомів у описах закоханих. Акцент на філософському боці кохання, на його очищувальній силі. Часто кохання сприймається як єдина можливість уникнути гіркоти життя, те, що робить людину щасливою. Вишукані, оригінальні епітети.)
4. Жанрова специфіка. (Оригінальність жанрів. Основні жанрові форми – рубаї, газелі, бейти, касиди. Бейт –
5. Найвідоміші постаті. (Найвідомішими постатями є Омар Хайям, Гафіз, Рудакі. Рубаї – найвідоміші твори Омара Хайяма, поезії філософського змісту. Плинність та незбагненність світу, земні радощі, краса кохання, проблеми життя та смерті, швидкоплинності земного життя – основні теми. Гафіз відомий насамперед збіркою творів “Диван”, яку упорядкували вже після смерті поета. Туди увійшли близько п’ятисот газелей, п’ять касид – панегіриків, рубаї, “вірші з нагоди” та інші твори. У творчості Гафіза – традиційні для персько-таджицької лірики мотиви вина, кохання, містичне розуміння світу, сум через швидкоплинність життя. Ліричний герой Гафіза постає у різних іпостасях: він і відлюдник, мудрець, аскет, він і мрійник, романтик, скептик. Ліричний герой поєднує в собі непоєднуване: у деяких творах постає аскетичним, стриманим, у деяких – підвладним внутрішнім суперечностям, обуреним на світ та людей, аж. до грубощів. Насолода, оспівана у поезіях Гафіза, – засіб відсторонитися від жорстокої гіркої дійсності.
Із усього творчого доробку Рудакі до нас дійшло близько тисячі байтів та дві касиди. Відомо, що Рудакі тривалий час був визнаним поетом, наближеним до еміра (правителя). Але втратив прихильність влади, через що помер на самоті та у злиднях. Створив панегіричні касиди (похвала правителю), звертався до жанрів лірики, елегій, “віршів з нагоди”; також створив великі епічні твори, але тексти не збереглись. У його ліриці – сум за навіки втраченими друзями, за молодістю, що минула, оспівування земних насолод як способу знайти якусь опору серед плинності та непевності світу, позбутися гіркоти й туги.) ІІІ. Значення персько-таджицької лірики для розвитку всесвітньої літератури.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)