Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Забіла Віктор Миколайович Палій
Забіла Віктор Миколайович Палій
Іде військо запорозьке,
Під небо куріє.
Куди ведеш, отамане,
Козаків, Паліє?
“Де старшина звелить мені
Ворогів рубати,
Там і будем, бо за віру
Не страшно вмирати.
Я присягнув, я поклявся
Царю з козаками
До послідньой каплі крові
Биться з ворогами.
Покидаєм жінок своїх,
Діток, батьків рідних,
Ми вже себе не жалуєм,
Нам їх жалко, бідних”.
Козак був Палій моторний,
Що вже і казати
Вірний, чесний, бравий хлопець,
Трудно й змалювати.
Громив турків і татарів,
Рубавсь з парубками,
Соколом літав усюди
Над їх головами.
Гарцював він на конику,
Коник під ним змієм
Красувався, підскакував,
Що був під Палієм.
Був він батьком-козаченьком,
Сином землі рідній;
Погубив його навіки
Мазепа завидний.
Підставляв він свої груди,
Смерті не боявся,
Через добрість, через вірність
В ланцюги попався.
Зовсім його ізкували,
Повезли в чужину…
Чи вже легко кидать було
Рідну Україну?
Чорні брови, чорні вуси
Зовсім посивіли,
Тоді його, сердешного,
З неволі пустили.
А все-таки з підмогою
На коня зібрався
І в посліднє
Отаман озвався:
“Ходім, братці, проти шведа,
Ходім на Полтаву!
Шаблюкою із старістю
Махну ще й на славу”.
Що та слава – після смерті?
Легше каплі в морі!
Якби в світі пожить можна,
Щоб не гризло горе.
Де те військо запорозьке,
Де те, що куріло?
Де Палій ваш чорноусий?
Уже все потліло!
Нема вже того нічого,
Прахом розлетілось,
І кістки там не влежали,
Де чиїм хотілось.
Курява тая з-під неба
Горою спускалась,
Після на землю припала
Да й землею сталась.
Може, й то куріла слава
Понад козаками,
Яких-небудь панів, князів?
Тепер під ногами…
Бо всі, хто живуть на світі,
Що вони такеє?
Земля, курява і слава,
І ніщо другеє.
Бо над всіми заспівають,
Земля в землю й піде,
І повстаєм тоді колись,
Як Христос знов прийде.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Забіла Віктор Миколайович “Повіяли вітри буйні…” Повіяли вітри буйні Да над синім морем; Забилося серце моє Перед лютим горем. Повіяли вітри буйні З холодного краю; Розлучили з дівчиною, Котру я кохаю. Да не вітри: люди злії Мені се зробили; Самі мене звели з нею, Самі й розлучили. Перестали вітри буйні, Всюди стало тихо; А у мене,...
- Забіла Віктор Миколайович Голуб Ой застогнав голуб У темній дуброві На гольї сухенькій; Ой заплакав тяжко Гіркими сльозами Козак молоденький. Ой застогнав голуб У темній дуброві, Неначе в неволі; Ой плакав тяжко Козак молоденький По нещасній долі. Ой застогнав голуб Аж лунь застогнала У темній дуброві; Ой заплакав тяжко Козак молоденький Да ще й...
- Забіла Віктор Миколайович Будяк Поралися люди в полі – Хліб святий збирали І діток своїх маленьких Всіх позабирали. Інші колоски збирали, К матеркам носили. “Любий Сидір! Любий Семен!” – За те їх хвалили. “І я, мамо, осьде скілько, Дивись, назбирала!” “І ти, любая, Хотинко, – Мати їй сказала. – З’їжте сальця трошки з хлібцем,...
- Забіла Віктор Миколайович Маруся Жала дівка жито в полі, Сама й зажинала, Не бачилась довго з милим, Бачити бажала. Не дуже то пильнувала, Усе оглядалась, Бо милого козаченька Вона сподівалась. Уже й вечір, його нема, Дівка плакать стала, Що не вийшов він до неї, Що й мало нажала; Додому пішла із поля, Цілий день...
- Забіла Віктор Миколайович Кохання Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий того не знає, Що милая не його. Коні добрі орчикові Крешуть огонь об підкови, Морди тягнуть по землі; На аршин повитягали, У каблучку позгинались, Біжать, летять, як стріла. Корінний дзвіночком...
- Забіла Віктор Миколайович До коня Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою І землі не чуєш. Шовкова твоя грива З вітром розмовляла, Удила в зубах скрипіли, Збруя вся тріщала. Не заржеш уже тепер так, Не пирнеш...
- Забіла Віктор Миколайович Сирота Без худоби сиротині Тяжко в світі жити; Хоч який він буде чесний, Все буде тужити; Чесна душа йому в тілі – Тільки всього й буде: Мало тепер її хвалять Вже на світі люди. Тепер дивляться в кишеню, Не на чоловіка, Не дивляться, яка душа І чи ціла пика. Нещасніша всього...
- Забіла Віктор Миколайович Човник Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править – Вітром прибиває; І до берега причаливсь Да й остановився, Не найшлось і там нікого, Кому б він згодився. Не було йому спокійно З берега...
- Забіла Віктор Миколайович Забіла Віктор Миколайович (крипт. – Ол-др.) – український поет. Народився 1808р. на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, в сім’ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду. Навчався в 1822 – 1825 рр. в Ніжинській гімназії вищих наук. В 1825 – 1834 рр. служив у війську. Вийшов у...
- Забіла Віктор Миколайович “Сидів я над річкою…” Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що б долі Так мене карати? Чи я хотів кого вбити, Або що б одняти Худобу в кого чужую Або що б украсти? Мабуть, прийдеться нещасним Мені вже й пропасти. Хвиля...
- Віктор Миколайович Забіла – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Віктор Миколайович Забіла (1808-1869 pp.) Творчість Віктора Миколайовича Забіли була позначена сумною зіркою нещасливого кохання. Дівчину, до якої він сватався, віддали за іншого. У своїх поезіях він виливав увесь біль кохання, яке проніс крізь життя, тугу за щастям та сумні роздуми про майнову нерівність, що руйнує долі людей. Талант Віктора...
- Скорочено СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися,...
- Доктор Серафікус – ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ – Віктор Платонович Петров Скорочено Роман Доктор Комаха, як завжди, напрацювавшись у бібліотеці, зупиняється відпочити у сквері. До нього підбігає п’ятилітня Ірця. Дівчинка розглядає малюнки в його книжках, розпитує про них, А Комаха серйозно відповідає, уживаючи всі наукові терміни. Коли вони познайомилися з Ірцею, дівчинка вирішила, що раз він Комаха, значить, комаха, а раз великий,...
- НАТАЛЯ ЗАБІЛА Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі – дуже важкій, іноді малопомітній, літературній роботі. Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Львівни Забіли, чиє життя покладено на олтар служіння Дитячій Музі. Народилася письменниця 5 березня 1903 року в місті Петербурзі у дворянській родині з великими мистецькими...
- Скорочено “Соловей” Забіла Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький. На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися,...
- ПОЕТИЧНА СКРИНЬКА. НАТАЛЯ ЗАБІЛА. ДОЩ ІДЕ І семестр З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКІ ВІРШІ ТА МАЛІ ЖАНРИ ДЛЯ ДІТЕЙ Урок 22. ПОЕТИЧНА СКРИНЬКА. НАТАЛЯ ЗАБІЛА. ДОЩ ІДЕ Мета: учити учнів розуміти поетичні твори, виділяти головне, аналізувати; спонукати дітей до словесної творчості; виховувати любов до слова, бажання користуватися його красою та силою. I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА...
- Лев Миколайович Толстой Лев Миколайович Толстой (1928-1910) Життя і творчість Лев Миколайович Толстой народився 9 вересня 1828 року в Ясній Поляні, поблизу Тули, де й минули дитячі роки майбутнього письменника. Писати Толстой почав з семи років. До нас дійшов його зошит, датований 1835 p., який називався “Дитячі забави”. Тут були описані різні види...
- ТОЛСТОЙ, Лев Миколайович (1828 – 1910) ТОЛСТОЙ, Лев Миколайович (Толстой, Лев Николаевич – 28.08.1828, маєток Ясна Поляна Тульської обл. – 07.11.1910, станція Астапово Рязансько-уральської залізниці) – російський письменник. “Великий письменник російської землі”, як в останньому листі до Толстого (від 24 червня 1883 р.) назвав його І. Тургенєв, за народженням і вихованням належав до...
- ПОЕТИЧНА СКРИНЬКА. НАТАЛЯ ЗАБІЛА. ЗАБАВЛЯНКИ І семестр З НАРОДНОГО ДЖЕРЕЛА АВТОРСЬКІ ВІРШІ ТА МАЛІ ЖАНРИ ДЛЯ ДІТЕЙ Урок 21. ПОЕТИЧНА СКРИНЬКА. НАТАЛЯ ЗАБІЛА. ЗАБАВЛЯНКИ Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Наталі Забіли; учити правильно, виразно читати поетичні твори, аналізувати їх; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати мислення, кмітливість, зв’язне мовлення; виховувати любов до рідного слова. II....
- Радищев Олександр Миколайович Народився в поміщицькій сім’ї. Його дитячі роки пройшли в селі Верхнє Аблязово (нині Пензенська область). Першими вихователями хлопчика були кріпаки: нянька Параска Клементьевна й дядько, що навчив його грамоті, Петро Мамонтів. Вони ввели його в мир народної творчості, інтерес і любов до якого письменник зберіг на все життя. В 1762...