“Євгеній Онєгін” – роман, у якому “відбилося століття й сучасна людина”

Роман “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя. В. Бєлінський У Творчості А. С. Пушкіна роман “Євгеній Онєгін” займає центральне місце. За короткий строк цей добуток, що став популярним і улюбленим серед читачів, дуже вплинуло на долю всієї російської літератури. Значення роману “Євгеній Онєгін” не тільки в докладному й детальному розкритті внутрішнього миру головних героїв – Євгенія Онєгіна й Тетяни Ларіної, але й у пошуку причини трагедії, що осягла цих двох розумних людей: вони люблять, але не розуміють один

одного й не можуть бути разом. Пушкіна підводить нас до думки, що винувато в положенні, що створилося, суспільство двадцятих років XIX століття, що, як і будь-яке інше суспільство, виховує й змінює людей, затверджує певні цінності й пріоритети. Роман “Євгеній Онєгін” з’явився поетичним літописом часу, що відбиває багато сторін російського життя: вдачі, смаки, пристрасті, заняття не тільки петербурзької “золотої молоді”, але й провінційного дворянства

Чим же зайнятий молодий “сучасна людина” Петербурга? Покамест у ранковому уборі, Надягши широкий болівар, Онєгін їде на бульвар И там гуляє на просторі,

Поки недремної брегет Не продзвонить йому обід. З роману ми можемо довідатися навіть про пристрасті в харчуванні: Увійшов: і пробка в стелю, Вина комети бризнув струм; Перед ним roast-beef закривавлений, И трюфли, розкіш юного років… І Страсбурга пірог нетлінний Меж сиром лимбургским живим И ананасом золотим. Читаючи, довідаємося, що життя світської людини насичена подіями настільки, що йому просто ніколи задуматися про своє життя, неможливо залишитися наодинці із собою. Ду ховный мир людини при такому ритмі життя збіднюється й дрібніє, щирі цінності заміняються сурогатними, видимими

Зовсім деяке необхідно для того, щоб прослыть у цьому суспільстві розумн і чарівним, стати шановною людиною: потрібно “легко мазурку танцювати й кланятися невимушено”. Із цих позицій оцінюються й інші: Онєгін був, по мненью багатьох (Суддів рішучих і строгих). Учений малий, але педант: Мав він щасливий талант Без принужденья в розмові Торкнутися до всього злегка, З ученим видом знавця Зберігати молчанье у важливій суперечці й збуджувати посмішку дам Вогнем нежданих епіграм. Здавалося б, що вуж повинне розвивати почуття, збагачувати душу, так це мистецтво, театр, література

Однак і тут просвічують низинні мотиви “кращих” людей часу: Онєгін полетів до театру, Де кожний, вільністю дихаючи, Готовий охлопать entrechat Обшикать Федру, Клеопатру, Моину викликати (для того, Щоб тільки чули його). Деякі в суспільстві можуть зрозуміти, наскільки штучна таке життя, а ті, хто зрозумів, – не знають, як неї змінити. Такий Онєгін – похмурий, зневірений у світських розвагах. Поховавши дядька, Онєгін стає власником маєтку вдеревне.

От вуж де можна зрадитися міркуванням, творчості, спогляданню мальовничої російської природи, перейнятися спокоєм і гармонією навколишнього середовища. Однак і тут люди позбавлені довіри друг до друга, сердечності, взаємної дружби. Оселившись у селі, Онєгін зштовхнувся із суспільством, що веде таку ж “порожню” життя, як і в місті, тільки більше спокійну, неспішну, | розведену розмовами й чаюваннями: Їхня розмова розсудливий Про косовицю, про провину, Про псарню, про свою рідню, Звичайно, не блищав ні почуттям, Ні поетичним вогнем, Ні остротою, ні розумом, Ні гуртожитку мистецтвом; Але розмова їхніх милих дружин Набагато менше був розумний. Тепер стає зрозумілим, чому Тетяна з її розвиненими почуттями, розумом, щирим і довірливим серцем навіть у своїй сім’ї була чужою. Бєлінський відзначав, що одна з головних заслуг Пушкіна була саме в тім, що він уперше обрисував портрет росіянці жінки

Створюючи роман, Пушкіна зробив його героєм не виняткових особистостей, а звичайних людей свого часу. Його завданням було, щоб читач сам дізнавався характери й вдачі своїх сучасників, представлені в сфері буденних подій, справ, розваг. Великий поет стремил-j ся до того, щоб питання, поставлені в романі, людина застосував до себе й свого життя, зрівняв, оцінив – і изме-| нился сам. Роман А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” настільки винятковий і унікальний у своєму всеохватывании різних сторін російського життя двадцятих років XIX. століття, що його по праву можна вважати енциклопедією росіянці життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Євгеній Онєгін” – роман, у якому “відбилося століття й сучасна людина”

Categories: Нові твори

Links