“ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН”. РОМАН А. С. ПУШКІНА В ОЦІНЦІ В. Г. БЄЛІНСЬКОГО
“Євгеній Онєгін” викликав
Численні відгуки сучасників як
У міру публікації його глав, так і тоді,
Коли в 1833 р. він був надрукований окремим
Виданням. Однак критики того часу не
Зуміли зрозуміти й оцінити новаторство,
Оригінальність, справжній зміст і значення
Пушкінського
Добутку.
В. Г. Бєлінському ж удалося дати розгорнутий,
По-справжньому серйозний аналіз роману. Він
Показав ту величезну роль, що зіграв
“Євгеній Онєгін” у розвитку всієї
Росіянці літератури, охарактеризував
Головних
Їхні образи на тлі того суспільства, що їх
Сформувало. Критичні статті
Бєлінського, присвячені “Євгенію Онєгіну”,
Виявилися гідні геніального
Добутку
Пушкіна.
Бєлінський
Не без боязкості приступає до розгляду
“Євгенія Онєгіна” – тому що вважає його
Самим задушевним твором Пушкіна, в
Якому настільки повно, світло, і ясно
Відбилася особистість поета. Йому, на думку
Критика, удалося створити роман -“енциклопедію
Росіянці життя”, істинно народне,
Національний добуток, Бєлінський
Доводить,
В одязі й кухні народу, а в його манері
Розуміти речі”, у його думах і сподіваннях, в
Звичаях і способі життя. Критик затверджує,
Що істинно національним може бути тільки
Той поет, що вірний духу свого народу.
Для нього “Євгеній Онєгін” – “перша
Щира національно-росіянка поема в
Віршах”, у якій “народності більше,
Ніж у якому завгодно іншому народному
Російському творі.”.
Бєлінський уважає “Онєгіна” поряд з
“Горі від розуму” “першим зразком
Поетичного зображення росіянці
Дійсності”.
Величезне
Значення роману критик бачить у його
Історизмі, у тім, що в ньому вперше
Відтворена “картина російського
Суспільства, узятого в одному з найцікавіших
Моментів його розвитку”. Адже Пушкін
Говорив в “Євгенію Онєгіні” про стан,
У якому “майже винятково виразився
Прогрес російського суспільства”. Показавши
Внутрішнє життя його, поет показав і всі
Суспільство в тім виді, у якому воно
Перебувало в 20-е роки XIX
Сторіччя.
У моральному й духовному житті дворянства
Знайшла своє вираження вища стадія
Національного суспільного розвитку. “З
Цієї точки зору “Євгеній Онєгін”
Є поема історична в повному змісті
Цього слова,” – пише Бєлінський.
Звертається
Бєлінський і до розбору характерів героїв
Романа. Онєгін, на його думку, – незвичайна
Натура. Критик доводить, що пушкінський
Герой “нехолодний, несухий, небездушний
Людина”. Але час і середовище дуже швидко
Перетворили його в утомленого,
Розчарованого у всім скептика.
Бєлінський називає Онєгіна страждаючої
Егоїстом”, егоїстом “поневоле”. У його
Трагічній долі він бачить те, що древні
Називали “fatum”. Такі
Люди, як Онєгін, явище не випадкове, це
Певний тип епохи, і початок
Зображенню цього типу в літературі. “Інший
Поет, – говорить Бєлінський, – представив нам
Іншого Онєгіна під ім’ям Печорина”.
Про Тетяну
Критик пише як про натуру широкої,
Жагучий, сильної. У ній немає хворобливих
Протиріч, “‘все життя її перейняте
Цілісністю”. З іншого боку, між
Тетяною й навколишнім її миром існує
Величезне протиріччя. У трактуванні
Бєлінського вона “істинно колосальне
Виключення” із цього миру, “жертва
Власного своею переваги”.
Бєлінський також відзначає незвичайну
Поетичність і чистоту образа Тетяни, її
Зв’язок з національним грунтом.
Усього
Кілька рядків присвячує Бєлінський
Ленскому, але й у них йому вдається виявити
Суть цього образа. Ленский, у відмінності від
Онєгіна, – характер, зовсім далекий
Дійсності. Це “романтик, і більше
Нічого”, “романтик і по натурі й за духом
Часу”.
Отже,
Бєлінський говорить про особливості роману
Пушкіна, про відбиття в ньому
Дійсності, про його національний
Характері, про зв’язок його героїв із середовищем, про
Їхньої типовості (тому що в них відбилося століття).
Найбільшу заслугу поета критик бачить у тім,
Що він зобразив у своєму добутку не
“чудовиська пороку й героїв чесноти”,
А просто людей. Бєлінський показує, що
Пушкін з’явився родоначальником нової
Росіянці реалістичної літератури, тому що “Євгеній
Онєгін”, це зразок поетичного
Зображення російської дійсності, став
Школою, з якої вийшли Лермонтов і Гоголь
(2 votes, average: 4.50 out of 5)