Євген Євтушенко
Євген Євтушенко
(народився 1933)
Життя і творчість
Євтушенко ввійшов у поезію численними збірками: “Розвідники прийдешнього” (1952), “Шосе Ентузіастів” (1956), “Яблуко” (I960), “Ідуть білі сніги” (1969), “Співаюча дамба” (1972), “Зварювання вибухом” (1980), “Майже насамкінець” (1985), поемами “Станція “Зима” (1956), “Казанський університет” (1970), “Мама І нейтронна бомба” (1982), “Фуку” (1985).
Поезія Євтушенка, як узагальнює її змістовну суть Є. Сидоров, – “заримована кардіограма серцебиття
Євтушенку належить знаменитий вислів: “Поет в Росії більше, ніж поет”.
Критики виділяють такі характерні риси поетики Євтушенка, як використання деталі, афористичність, дидактичність і риторичність. Євтушенко – майстер
Дослідник творчості Є. Євтушенка писав про нього: “Як поет, він народжений суспільною ситуацією середини 50-х років. Від цього часу і назавжди у його творчість увійдуть публіцистичні, суспільно-політичні мотиви. Він буде постійно претендувати пароль виразника справедливих народних уявлень про демократію…” (Є. Сидоров).
Бардівська пісня
Неординарним і цікавим явищем у поезії 60-70-х років стала також так звана авторська (або бардівська) пісня, її найвищі досягнення цього періоду пов’язують з іменами Булата Окуджави та Володимира Висоцького.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)