У творі природу змальовано в імпресіоністичному дусі: автора цікавить не стільки сама природа, скільки враження від неї. Колоритні метафори: “ця погода одурманює людину”, порожнеча неба “давить тебе” у контексті твору сприймаються як такі, що допомагають зрозуміти психологічний стан оповідача і всієї публіки, одурманеної атмосферою в Торре.
У новелах Т. Манна часто зустрічаються афоризми. Не є виключенням й твір “Маріо і чарівник”. У ньому привертають увагу такі афористичні вислови: “Світ шукає тиші й відлякує її, коли
зі сміховинною пристрастю кидається на неї…”, “…Діти – особлива людська порода, окреме суспільство, так би мовити, своя нація…”, “… Тільки лінощі заважають нам виходити з прикрого становища”, “Все чудне вже саме собою цінне незалежно від того, яке почуття воно викликає – приємне чи неприємне”, “Мова править за мірило людини”, “…Наказі послух нерозривно зв’язані, грунтуються на одному принципі – хто вміє слухатись, той у міс й наказувати, і навпаки: одна Ідея містить у собі й другу, як ідея народу й вождя”.
Для стилю Манна характерні різноманітні символи:
сим-воли-персонажі, символи-події, символи-деталі. Цю особливість можна простежити й на прикладі даної новели. Символічними насамперед є образи головних персонажів: в образі Чіполли вгадується символ фашизму, у ширшому значенні – будь-якого зла, антигуманного начала; образ Маріо символізує добро, супротив злу. Символічно сприймаються й події твору. Так, фокуси чарівника асоціюються з діями фашистів, з будь-якими вчинками, спрямованими на знеособлення людини й підкорення її чужій волі. “Розгортаючи новелу, Манн все чіткіше розкриває її підтекст і, зрештою, прямо вказує, що “мистецтво” Чіполли споріднене з фашизмом, а те, що цей зловісний горбань витворяє у невеличкому курортному містечку, – це, власне, точний відповідник усієї діяльності фашистів, і не лише в італійському масштабі”. Фінал твору також має символічне значення. Виклик Маріо й смерть Чіполли утверджують віру в активну відсіч злу, в торжество гуманізму. Серед символічних деталей особливо яскравими є вже згадувані атрибути чарівника, а також такий елемент портрета, як горб, що символізує духовне каліцтво гіпнотизера. Як зазначає Д. Наливайко, новела “Маріо і чарівник” була першим відверто антифашистським твором письменника.
Новела виходить за межі опису конкретної історичної си туації. Вона й нині звучить як палкий протест проти будь-якого приниження людини. Завершуючи твір визволенням з жах ливого полону магії, письменник висловлює віру в перемог гуманного начала. Т. Манн прогнув донести ДО читачів думку про те, що мир і злагода пануватимуть у суспільстві, вільном від таких чарівників, як Чіполла. До подібних образів зверта лися у своїй творчості й інші письменники. Це, зокрема Е. Т. А. Гофман (повість “Крихітка Цахес на прізвисько Цінно бер”), П. Зюскінд (роман “Запахи”). Ці твори звучать як пе ресторога конкретній ЛЮДИНІ Й цілим народам від дурману тоталітаризму.