Проблеми, що порушуються в оповіданні P. М. Рільке “Пісня про Правду”

УКРАЇНА ТА її ІСТОРІЯ В ЛІТЕРАТУРІ

М. ГОГОЛЬ, Р. М. РІЛЬКЕ

Проблеми, що порушуються в оповіданні P. М. Рільке “Пісня про Правду”

Оповідання австрійського письменника Р. М. Рільке “Пісня про Правду” присвячено героїчному минулому України. Хоча у своєму творі письменник порушує багато різних проблем.

Автор із захопленням та глибоким співчуттям описує величний Київ, “священне місто”, яке гине під ударами ворогів. Згадує козаків, що були вірними захисниками рідної землі. Тема минулого стає основною в оповіданні.

Окрім

того, письменник досить яскраво відтворює національний колорит, змальовуючи побут українців, їхні заняття, пісні.

Прийом оповідання в оповіданні надає можливості висловити роздуми не тільки про зображуване, а й про життя взагалі. Саме тому в творі багато вставних новел, у яких автор дає вирішення філософських проблем. Одна з них – історія про дівчину, що втопилася. Ця історія має алегоричний зміст. У ній розповідається про два підходи до життя. Можна тільки “роздивлятися” життя, а можна втручатися у нього. Складність пасивної позиції полягає в тому, що рано чи пізно “зустріч” з реальністю відбудеться,

і людина, що живе у замкненому світі, може бути просто не готова до цього. Розповідаючи цю історію, автор готує читача до тих великих і серйозних переживань, почуттів, що мають статися з героями твору.

Отже, Евальд розповідає дітям оповідання, в яких є Бог, з однією метою: він хоче виховати у них душевність і високу духовність.

У творі порушується проблема пам’яті про минуле, пов’язане з образами могил. Цікавою є згадка про ікони, які стають символом віри, що є опорою людини у житті.

А ще оповідача цікавлять люди. “…Люди нагадують безодні. Жителі степів незглибимі, темні, мовчазні, і їхні слова – лише нетривкі, хисткі містки до їхнього єства”. їх тривожило і не задовольняло життя, людям потрібна була допомога, але вони не знали, звідки її очікувати, де шукати. Тому й звертали свої очі до неба, яке завжди асоціювалося з Богом. Автор звертає увагу на те, що вдивлятися у небо “виходили діди”. Вони уособлюють у собі минуле, яке, можливо, молоді забули. Окрім того, дідів тривожила бездіяльність молодих. Чому й з’явилися біди.

Символічним у творі є образ старого кобзаря, якого порівнюють з Богом. І це недивно, адже Остап робив праведну справу: він допомагав людям зрозуміти сутність життя. А це важливо для кожного.

Розповідаючи історію про Олексу, письменник прагне довести, що в житті слід діяти, а не просто відсторонено спостерігати за життям. Тоді кожен може стані господарем цього життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Проблеми, що порушуються в оповіданні P. М. Рільке “Пісня про Правду”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links