Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Яке в сповитку – таке й довіку (традиції родинного виховання)

Яке в сповитку – таке й довіку (традиції родинного виховання)

В Україні з раннього віку діти засвоювали правила моральної поведінки, переймали усталені в сім’ї звичаї. Саме родина, усвідомлюючи свою відповідальність перед суспільством, закладала в дитині ті перші основи добропорядності, які згодом ставали життєвою позицією.
Уже колискові пісні, де тільки й слів, що про котика, який має дитину бавить, були напутніми настановами на майбутнє: “Не вчись, каже, красти, а вчись робити”.
Щоб діти в родині дружили між собою, “тримались одне одного”, завжди залишали для менших доношувати першу

сорочечку старшої дитини. А щоб дитина дружила не тільки з рідними, а й з чужими дітьми – своїми ровесниками, то про це також мала подбати мама. Коли траплялось, що двоє жінок з дітьми до року зійдуться десь і в одному місці, то кажуть: “Сонце і місяць – то двоє, ростіть дітки обоє”. І, звичайно, та дитяча дружба, замовлена мамами в ім’я Сонця і Місяця, що були у нашого народу божествами, мала бути надзвичайно міцною.
Дитину до року “молили”: мама чи бабуся складала дитині ручки й замість неї проказувала слова вечірньої чи післяобідньої молитви. У два роки дитину вже вчили молитись саму. У
рік дітей навчали вітатись зі старшими – “давать чолом”: маля само чи по чиїйсь указці підходить до кого-небудь і піднімає ручку, щоб той здогадався, що воно йому хоче “дати чолом”. Дорослий простягає свою долоню, і тоді дитина вдарить своєю долонькою і, повернувши чужу руку долонею вниз, поцілує її.
За пустощі, які переходили межі дозволеного, дітей карали: ставили навколішки, били. Робити це можна було лише тоді, коли дитина усвідомлювала свої вчинки й могла відповідати за них. Щоб визначити, чи має малюк потрібне розуміння, вдавалися до випробування. Батько садовив його на вивернутий кожух на покуті, клав на столі гроші і ставив запалену свічку, пропонуючи взяти щось на вибір. Якщо дитина вибирала гроші, розуміючи, що вогонь брати не можна, то, вважали в народі, покарання їй не зашкодить.
На четвертому році життя малюк вважався вже “справжньою” дитиною, тобто здатною брати посильну участь у корисній справі, праці: свиням увірве, курям принесе пити із діжки і хату поглядить, молодшого приколише.
У п’ять років діти вже відривались од менших і пристосовувались до старших. Цей вік вважався віком утвердження дитини в її статі й відповідному до статі роді діяльності. За обідом батько відрізав окраєць хліба й подавав п’ятирічному сину зі словами: “Ось тобі, щоб працювати вчився”. А доньці цього віку – зі словами: “Ось тобі, щоб за кравця вийшла”.
Перехід дитини 6-7 років до іншого соціального статусу відзначався обрядом пострижин. Щоб перевірити кмітливість дитини, їй давали розв’язати засохлий пупець. Хрещений батько або хтось і з запрошених (але неодмінно людина роботяща – “щоб дитина була до діла прикидлива”) вистригав навхрест пасемце волосся, икидаючи його потім у бігучу воду, на город.
Підлітки, залежно від їх статі, вже повинні були багато чого вміти: дівчата у 12 років – прясти, ткати, шити, вишивати; хлопці ж цього віку пастухували, уміли плести постоли, управляти кіньми, учились орати. Найвищою похвалою дитині була похвала батьків чи родичів: “Цей (ця) вже недарма свій хліб їсть”. У 12-15 років нони вже були не діти, але ще й не дорослі. Попереду їх чекають нові складні випробування, іспит життям. Проте хто з них яким буде, можна було сказати вже тепер.
І недаремно в народі вважали: “Яке змалку – таке й до останку”, “Яке в сповитку – таке й довіку”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Традиції родинного виховання В Україні з раннього віку діти засвоювали правила моральної поведінки, переймали усталені в сім’ї звичаї. Саме родина, усвідомлюючи свою відповідальність перед суспільством, закладала в дитині ті перші основи добропорядності, які згодом ставали життєвою позицією. Уже колискові пісні, де тільки й слів, що про котика, який має дитину бавить, були напутніми...
  2. Мої роздуми над проблемами сім’ї та родинного виховання після прочитання роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного Роман Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії. Однією з проблем, які розкриває автор, є проблема родинного життя та виховання в її соціальному та психологічному аспекті. Головний герой...
  3. Родинні традиції й виховання в сім’ї очима українських митців (О. Довженко, О. Коломієць, М. Рильський, І. Багряний та ін.) Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” розпочинається зворушливою картиною: “У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа… родина… Лавріна Запорожця і тихо співала “Ой піду я до роду гуляти”. Сім’я – першооснова будь-якого суспільства, тому все добре і погане...
  4. Життєві переконання В. Стуса: “Довіку не буде із мене раба…” Надія Світлична так написала про Василя Стуса: “Є трагедія народу, і Василь Стус – символ цієї трагедії”. Ці глибокі і сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні погляди, за право на творчість та за просте, на перший погляд,...
  5. Тема сім’ї та виховання у романі Ч. Дінкенса “Домбі і син” Тема виховання є однією з провідних тем англійської літератури. І у Творчості Діккенса вона одна з головних, отож не випадково, що у романі “Домбі і пін” тема виховання так чи інакше проявляється у кожній сюжетній лінії. Виховання дитини починається у сім’ї. Роман розпочинається ніби ідилічною мрійно: батько милується новонародженим сином...
  6. Теплота родинного інтиму скорочено – Станіслав Чернілевський Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес. Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору “мотузочком диму / Хату прив’язала до небес”, позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю....
  7. Проблема сімейного виховання у п’єсі Олексія Коломійця “Дикий Ангел” Проблема батьків і дітей належить до одвічних проблем людства, адже, мабуть, ще до нашої ери діти бунтували проти батьків, вважаючи їхні вимоги занадто застарілими й несучасними, а батьки обурювалися через нерозумні вчинки недосвідчених дітей. В українській літературі є прекрасний драматичний твір, присвячений зазначеній проблемі, – п’єса Олексія Коломійця “Дикий Ангел”,...
  8. Теплота родинного інтиму – СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ скорочено СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ Теплота родинного інтиму Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати. Мотузочком диму Хату прив’язала до небес. Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору “мотузочком диму / Хату прив’язала до небес”, позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. Весело і з ляком серед...
  9. Українські народні звичаї і традиції Наш народ мас багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них – світовідчуття та світосприймання нагною народу. В них пояснюються та обгрунтовуються взаємини між...
  10. Погляди на виховання й навчання українських письменників Г. Сковорода, “Алфавіт, або Буквар миру”, “Байки Харківські”. Не тільки в цих добутках автор висловлює свої погляди на виховання, навчання й т. п., відзначаючи, що саме варто виховувати в дитині та й у собі. А в трактаті “Вдячний Еродий” Сковорода писав: “Усяку справу має успіх, коли Природа сприяє”. Отже, не...
  11. “Звичаї і традиції в моїй сім’ї” Український народ має надзвичайно глибоку культуру, яка, безумовно, прямо відображається в життя практично кожного українця без винятку. Наша культура має безліч проявів різного характеру, але найбільш ключовими з них є звичаї і традиції українського суспільства. Безліч українських сімей свято дотримуються численні традиції та звичаї суспільства, народу, що, безумовно, позначається на...
  12. Виховання – велика справа: їм вирішується доля людини Мені хотілося б присвятити свій Твір двом творам Достоєвського про дітей. Оповідання про дітей – “Хлопчик з ручкою” і “Хлопчик у Христа на ялинці” є складовою частиною своєрідного художньо-публіцистичного циклу, що називається “Щоденник письменника”. Як і в інших, найбільших своїх добутках великий російський письменник ставить у цих невеликі по обсязі...
  13. Проблема виховання у романі Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. І Чарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи,...
  14. Українські традиції Традиції – це уявлення, звичаї, певні моделі дії відповідно до ситуації, що протягом століть складаються в кожного народу. В різних куточках землі визначні події супроводжуються певними діями людей: так вчиняли їхні діди й прадіди, так вони навчать діяти своїх дітей та онуків. Українці також виробили моделі поведінки за певних життєвих...
  15. Проблема виховання у романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди Олівера Твіста” Діккенс писав: “Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати...
  16. “За що стільки мук, горя та сліз додають людям люди, коли й так життя таке коротке і таке сумне?” Якщо оцінювати людське життя за мірками історії, можна сказати, що воно дуже нетривале. Здавалося б, ці роки можна було б провести щасливо і в суцільний радості, але чомусь це відбувається зовсім не так часто, як того хотілося б. Одні люди ранять інших, завдають їм образи і змушують плакати. Але ж...
  17. Розкрийте тему знедолених та проблему виховання в романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” Розкрийте тему знедолених та проблему виховання в романі Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста”. Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. ГЧарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації. У передмові до одного з видань роману “Пригоди...
  18. Родинні традиції очима українських письменників Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” розпочинається зворушливою картиною: “У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа… родина… Лавріна Запорожця і тихо співала “Ой піду я до роду гуляти”. Сім’я – першооснова будь-якого суспільства, тому все добре і погане...
  19. Тема виховання й утворення в комедії Д. І. Фонвізіна “Недоук” Тема виховання й утворення у дворянських сім’ях була однієї з актуальних у Росії на початку XІX століття. “У Росії домашнє виховання є саме недостатнє, саме аморальне; дитина оточена одними холопями, бачить одні мерзенних прикладів, сваволить або рабствует, не одержує ніяких понять про справедливість, про взаємні відносини людей, про щиру честь....
  20. Виховання майбутнього покоління справа не лише школи Осіннє сонце ще ледь піднялося над горизонтом, але вдома всі чомусь колотяться: бігають, поспішають, навіть нервуються. Нервуюся і я… Та і як не тривожитися, адже сьогодні я вперше йду до школи. І страшно, і цікаво, і якось незвично. “Уже й не піти б…” – думаю собі. Але мама, бабуся переконують,...
Яке в сповитку – таке й довіку (традиції родинного виховання)
«
»