Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Яка ідейно-композиційна роль авторського відступу про птаха-трійці в поемі Мертві душі?

Яка ідейно-композиційна роль авторського відступу про птаха-трійці в поемі Мертві душі?

А в сем коні який вогонь! Куди ти скакаєш, гордий кінь, И де опустиш ти копита? О. С. Пушкін Авторський відступ про птаха-трійці перебуває в самому кінці першого тому “Мертвих душ”. Кінцівка для побудови будь-якого тексту дуже важлива й у значеннєвому, і в композиційному відношенні, тому що, завдяки особливостям пам’яті, людина найкраще запам’ятовує першу й останню фразу тексту Тому письменник особливо ретельно обмірковує початок і закінчення свого добутку.

В “Мертвих душах” Гоголь виразив своє розуміння історичної долі

Росії. У період миколаївської реакції духовне життя суспільства було, звичайно, не знищене зовсім, але серйозно обмежена поліцейським розшуком і цензурою. Гоголеві сучасна Росія представлялася країною мертвих душ, де духовні ідеали замінені погонею за грошима й кар’єрою Письменник хоче показати, у чому він бачить можливість відродження батьківщини – у наближенні до християнських духовних цінностей.

Щоб виразити цю ідею в художньому творі, Гоголь задумав трилогію в дусі “Божественної комедії” Данте. Передбачалося, що трилогія буде об’єднана загальною ідеєю (відродження Росії можливо й здійсниться,

на думку письменника, через прийняття християнських моральних цінностей) і головним героєм Чичиковим, що, перетерпівши всі спокуси й випробування, осягає Божественну істину й приходить до праведного життя. Тому зрячи обурювався радгоспний механік Роман Звягин з оповідання В. М. Шукшина “Забуксував”: нічого випадкового немає в тім, що птах-трійка, що персоніфікує Росію, везе “пройдисвіта й шулера” Чичикова. Таке ж обурення може викликати, але чомусь не викликає подібний епізод, правда з іншого літературного твору, – з оповідання А. П. Чехова “Ионич”.

У фіналі, у п’ятої головкомі оповідання, поміщена виразна картина: приблизно через піввіку після гоголівського героя доктор Старців, червоний, пухкий, схожий не на людину, а на язичеського ідола, їде по місту З. на власній трійці з бубонцями. Однак, за задумом Гоголя, саме Чичиков усвідомлює в майбутньому свою аморальність і виправиться шляхом духовного відродження. Цей процес письменник зв’язував із глибоким внутрішнім потрясінням, що невтомний комбінатор випробує наприкінці другого тому: його чергова афера провалилася, він виявився у в’язниці разом з “останніми мерзотниками й розбійниками”.

Про можливе духовне відродження Старцева А. П. Чехов нічого не пише. Гоголівський відступ про птаха-трійці композиційно відіграє подвійну роль. З одного боку, воно завершує перший тім “Мертвих душ”. На самому початку поеми Чичиков в’їжджає в губернське місто N, а в останній главі залишає його, тобто автор створює в добутку кільцеву композицію. З іншого боку, дорога, по якій несеться птах-трійка, передвіщає, що героя чекають нові пригоди, виходить, останній авторський відступ стає як би зв’язкою-містком, перекинутим з першого в другий тім.

Здається, Гоголь не випадково вирішив закінчити перший тім символічним образом великої, могутньої Росії, що, як птах-трійка, мчиться вдалину. Можна простежити, як формується цей символ втексте. Спочатку автор малює реальну картину: Селіфан, Петрушка й Чичиков, щасливо вибравшись із губернського міста, задрімали, приспані мірним погойдуванням зручної брички, у який їздять “добродії середньої руки”. Але от Селіфан змахнув батогом – коня розігрілися й понеслися, а Чичиков посміхався, підскакуючи на сидінні, “тому що любив швидку їзду”. Тут автор непомітно переходить до узагальнення: “И який же росіянин не любить швидкої їзди?

“. Так загальне почуття, виникши, “зв’язало Чичикова із цілим народом, і сам Чичиков зникає, зливаючись із народом у загальному почутті. Пил від дороги піднялася й сховала його: не видать, хто скакає, – видна одна трійка, що несеться,” (ДО. С. Аксаков).

Гоголь чудово передає, як збільшується темп руху трійки: спочатку мимо миготять предмети, що зустрічаються (їх ще можна розглянути), потім “спиці в колесах змішалися в одне гладке коло, тільки здригнулася дорога, так скрикнув злякано зупинений пішохід – і от вона понеслася, понеслася, понеслася!..”. Коли рух трійки нагадує вже поле птаха, автор порівнює неї з Росією, спрямованої в майбутнє. Слід зазначити дві важливі ідеї у зв’язку з образом Росії-Птаха-Трійки.

По-перше, тема народу й тема Росії з’єднуються тут воєдино, недарма спорядив трійку “ярославський розторопний мужик”. По-друге, ціль відважної їзди не цілком зрозуміла авторові: “Русь, куди ж несешся ти? Дай відповідь.

Не дає відповіді”. Однак питання поставлене, і, можливо, неспроста: адже далі повинні випливати ще два томи, у яких відповідь, може бути, і найдеться. Використання старого звертання “Русь” замість нового “Росія” має на увазі, що Гоголь має на увазі країну з тисячолітньою історією, а не тільки сучасна держава.

І так, авторський відступ про птаха-трійці композиційно служи т скріпою передбачуваних частин гоголівської трилогії й символічно виражає ідею письменника про відродження Росії взагалі й головного героя вчастности. Кінцівка першого тому “Мертвих душ” протипоставлена всьому змісту поеми, де зображене порожнє, нерухливе життя незначних героїв. Малюючи стрімкий рух-поле птаха-трійки, автор відзначає безмежну широчінь російської землі, багатство творчих сил народу, спрямованість Росії вперед. У всім цьому письменник бачив стан майбутнього процвітання країни. Як свідчить творча історія добутку, Гоголю не вдалося втілити свій намір у відношенні Чичикова.

Письменницький талант став проти первісного ідейного задуму трилогії: Чичиков, яким він зображений у першому томі, після будь-яких моральних потрясінні не зможе перетворитися у святого пустельника (саме таким планував письменник віддалене майбутнє свого героя). Тому заключний авторський відступ про птаха-трійці сприймається як символічне зображення майбутнього Росії, а те, що трійка везе в майбутнє поки ще не раскаявшегося негідника Чичикова, спадає на думку дуже деяким