Як змінюється Онєгін
Світське життя він почав вести років у шістнадцять, і дуже незабаром вона йому знудила, тому що була передбачувана й од-нообразна. Разом з тим вона значною мірою розбестила Євгенія, і без того не звиклого до напруги (“Але чи був щасливий мій Євгеній?”). Лицемірство й холодний флірт убили в ньому юнацьку мрійність і романтику, зробили його ску – циніком, щосподівається. Євгеній майстерно зображував почуття, щоб превстигнути у світському суспільстві (“Чим менше жінку ми лю-бим, / Тим легше подобаємося ми їй”). Але ставши в цій грі виртуо-зом,
Відбулося це тому, що людина може, звичайно, приспо-собиться практично до будь-якої системи відносин, от тільки при цьому таке пристосування будуть супроводжувати визначений-ные реакції (“Коротше: російська нудьга / Їм опанувала понемно-гу”). У людини є цілком певна моральна приро-так, людина при покликанню – творець, що щиро любить інших людей. Але для виявлення щирого призначення тої або іншої людини бажано його існування у відповідаю-щей соціальному середовищу, що
Євгеній Онєгін не був видатною людиною для того, щоб зуміти впоратися з розкладницьким впливом неправильно влаштованого суспільства, але він ясно розумів його фальш і устра-нился з такого життя. При цьому він не знайшов рівноцінної замі-ны, тому що його самітництво було б благом при завзятій систематичній праці, але “праця завзятий йому був тошен”. При цьому він був дбайливим хазяїном. Автор зовсім без иро-нии повідомляє, що Онєгін “читав Адама Смита” і “Ярем він панщини стародавньої / Оброком легенею замінив”.
У селі він продовжував нудьгувати. Познайомившись із Вла-Димиром Ленским, він полюбив спілкуватися з ним, тому що той нагадував його молоді роки, коли він сам був сповнений енергії, кипучий і гарячий, не встигши ще розчаруватися в тім ми-рі, куди так жагуче прагнув. Онєгіна підкуповувала непосред-ственность і незвичайність молодого друга (“Він слухав Льон-Ского з посмішкою”, “Він охолоджувальне слово / У вустах намагався удержати”).Випадкове знайомство із сімейством Ларіних Онєгіна ні-ледве не надихнуло, однак він уже тоді виділив Тетяну:
“Невже ти закоханий у меншу?”
“А що?” – “Я вибрав би іншу,
Коли б я був, як ти, поет…”
Разючий факт – дівчин новому гостеві навіть не перед^-ставили.
Раптова любов Тетяни в Онєгіна не викликала відповідного почуття – він був ще занадто пересичений, “Але обдурити він не хотів / Довірливість душі безневинної” і зміг гідно объяс-ниться з Тетяною, віддавши їй належне:
Коли б сімейною картиною
Зачарувався я хоч мить єдиний, –
Те вірно б, крім вас однієї,
Нареченої не шукав інший.
Євгеній Онєгін недарма усунувся від світла. Він продол-жал залишатися шляхетною людиною, хоч його шляхетність і було пасивно. Сварка з Ленским була їм самим цілком вы-думана. Він сам це прекрасно усвідомлював (“На таємний суд себе призвавши, / Він обвинувачував себе багато в чому…”), але виявився неспосо-бен піти від формальних звичок і правил світла навіть факти-чески пішовши з нього. Великосвітські ігри й маски в його душі виявилися сильніше твердого усвідомлення епізоду (“Але дико світло-ская ворожнеча / Боїться фальшивого сорому”). Він злякався “шепоту, хохотни дурнів” і вбив свого друга, цим самої вбивши щось і в собі.
Онєгін виїхав, тому що хотів утекти від самого себе, але щиросердечних сил на глибоке каяття й зміну життя в нього не було. Зустріч із Тетяною через кілька років уразила його. Тетяна перетворилася в богиню, зберігши свою щиросердечну міць, і Онєгін зрозумів, що його втеча була дарма.
Але у вік пізній і марний,
На повороті нашого років,
Сумний страсті мертвої слід…
Життя так чи інакше привела Онєгіна до логічного завір-шению його молодості – це повний крах, пережити який можна, тільки найжорстокішим образом переосмисливши предшест-вующую життя. Для посилення ефекту Пушкін змусило Онєгіна закохатися саме в Тетяну, але це могла бути інша жінка. Суть у тім, що викликані з ранньої юності маски й ролі зазнають жорстокої поразки й життя в такий спосіб дає героєві шанс на відновлення моральних почуттів, шанс на нові змісти суще-ствования. Відомо, що в останній, зашифрованій главі, Пушкін приводить свого героя в стан декабристів
(1 votes, average: 5.00 out of 5)