Як життєві умови формували характер Тараса Шевченко
Із самого раннього дитинства доля приготувала для Тараса Шевченко безліч випробувань. Тільки те, що народився він у кріпосній сім’ї, наклало на все життя незгладимий відбиток. Батько й мати постійно на роботі, за Тарасом доглядає сестра Катерина, що сама ще, по суті, дитина. Залишить маля, піде гуляти та й забуде про дитину. І хлопчикові доводиться боротися з життєвими безладдями самому. Найкращою якістю, узятою з дитинства, було терпіння, йому він навчився найкраще. А ще – швидко забувати горе, радуватися кожній новій годині й дню без горя.
Талановитий сільський хлопчик виявився в скрутному стані, тому що не володів мовою. Не володіючи російським мовою, вона хвилювався, тремтів, бентежився. Таке поводження героя викликало у викладачки співчуття. Незважаючи на те, що попередній іспит був зданий успішно, вона не могла поставити йому задовільної оцінки. Як людина вона розуміла хлопчика й хотіла допомогти, а як викладач не могла поставити незаслужену оцінку.
Отже, старання самостійно дійти до істини, допитливість, кмітливість, тяга до волі, до мандрів, фантазіям, уміння цікаво передавати свої думки й спостереження, захоплювати слухачів розвивалися в Тарасові ще з дитинства. Ці якості дуже сприяли йому в утворенні, письменницької й художницької діяльності, допомагали долати життєві труднощі, який так багато було на його шляхи
Багатство людської душі починається зі старовини. Отже, треба знати, вивчати й відроджувати українські народні звичаї, обряди й традиції, щоб відчути голос далеких предків, зрозуміти поетичну душу нашого народу, перейняти його віковий досвід.