“Як я ставлюся до ворогів? За твором “Гер переможений”
Ворожнеча – це нормальне явище в житті кожної людини. Ось тільки ворожнеча буває різна. Деякі люди схильні ворогувати зі своїми супротивниками, з тими, з ким вони колись посварилися або щось не поділили. Така побутова ворожнеча існує в силу природи людини. Але набагато більш серйозною ворожнечею є та, що викликана війною. Ненависть і презирство до ворогів свого народу, до людей, які вбивають твоїх співгромадян, друзів, родичів і з легкістю вбили б тебе самого, значно сильніша. Втім, людина є людина. Вона здатна забути і пробачити все, навіть
Самою страшною війною для нашої вітчизни є Велика вітчизняна війна. Тоді на нашу землю прийшов страшний ворог із заходу. Він хотів очистити землю від наших предків, встановити тут свої порядки і поневолити всіх місцевих людей, які залишилися в живих. Втім, сталося так, що ворог програв. Ми не просто змогли перемогти німців, але і залишили багато з них тут на нашій землі. Вони залишилися в якості полонених і відновлювали все те, що колись самі й зруйнували. Оповідання “Гер переможений” саме про це. Ця історія про полоненого Фрідріха. Він був полонений, і його змусили відновлювати будинок. Фактично
Що стосується особисто мене, то я намагаюся не заводити ворогів. З усіма людьми треба знаходити спільну мову і підтримувати нормальні відносини. Втім, коли мова заходить про війну, то ворог – це об’єктивна категорія. На війні ворог – це той, хто може вбити тебе чи твоїх родичів. Як же до нього можна ставитися? Вибір тут невеликий: або ти його вб’єш, або він тебе. А ось до полонених потрібно ставитися з терпимістю. Полонений – це ворог, який програв. А до переможеного завжди слід ставитися благородно. Лише маленькі діти і надмірно емоційні люди можуть ненавидіти полонених. Звичайно, полонені заслуговують покарання, але вони залишаються людьми. Головну відповідальність повинні нести ініціатори війни і її організатори, а не тільки ті, хто виконував наказ, бо не мав іншого вибору.