У поемі вирішується саме головне питання про сучасність: “Народ звільнений, але чи щасливий народ?” Виникає й інше питання: які шляхи, що ведуть до народного щастя. Із глибокою симпатією автор ставиться до тих селянам, які не плазують перед панами, не упокорюються зі своїм рабським положенням. Це й Савелій, і Матрена Тимофіївна, і Гриша Добросклонов, і Єрмил Гирин. Щоб відповістити на запитання “кому на Русі жити добре?”, Некрасов оглядає всю Русь і спочатку не знаходить позитивної відповіді на це питання, тому що поема була почата в
1863 році, відразу після скасування кріпосного права. Але пізніше, уже в 70-х роках, коли передова молодь ішла “у народ”, знаходячи щастя в служінні йому, поет дійшов висновку: служити народу і є щастя. Образом “народного заступника” Гриши Добросклонова поет відповідає на поставлений у поемі питання. Про нього розповідається в останній частині, названої “Бенкет на увесь світ”. Важкий життєвий шлях семінариста Гриши. Син напівзлиденного дячка й “батрачки безмовної”, він прожив голодне дитинство й сувору юність. У семінарії “їх недокармливал хапуга-економ”, а під час канікул Гриша наймитував
у себе на Вахлачине. Він був чуйним і люблячим сином, і “у серце хлопчика з любов’ю до бідної матері, любов до всієї вахлачине злилася”. Він вирішив присвятити своє життя боротьбі за звільнення народу: “…І років п’ятнадцяти Григорій твердо знав уже, Що буде жити для счастия Вбогого й темного Рідного куточка”. Сильний духом, волелюбний, далекий особистим інтересам, Гриша Добросклонов іде не по второваній дорозі, а вибирає важкий шлях у боротьбі за пригноблених. Народ, бачачи в ньому свого посланця, благославляет його на боротьбу: “Йому доля готовила Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухоту й Сибір”. Гриша поет, він створить пісню “Русь”, у якій оспівує Россию, що пробудилася: “Рать піднімається Незлічима. Сила в ній позначиться Незламна”.
