Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Я хочу розповісти вам про книгу Васильєва “А зорі тут тихі”

Я хочу розповісти вам про книгу Васильєва “А зорі тут тихі”

Усе далі йдуть у минуле події Великої Вітчизняної війни, але вони не стають історією. Книги про війну не сприймаються як історичні добутки. Чому? Військова проза сімдесятих-вісімдесятих років загострила істотні для життя сучасної людини проблеми: морального вибору, історичної пам’яті. У цих книгах відбуваються твердження тих моральних норм, без яких немає й “мирного життя”. “Від уміння жити гідно дуже багато чого залежить у наш тривожний час”, – уважає Б. Васильєв, один із кращих авторів лейтенантської прози. Всі, про що писав

автор, – Васильєв добровільно пішов на фронт після закінчення школи. Був лейтенантом. Письменник бачив, як на війні не просто гинуть солдати. На війні вбивають не людей взагалі, а людини. Живого, теплого, думаючого. І цілком конкретного: зі своїм прізвищем, ім’ям, любов’ю й радістю.

Всі свої почуття, думки Васильєв передав у повісті. Автор хоче, щоб люди іншими очима подивилися на мир. У роки Великої Вітчизняної війни ми втратили кілька мільйонів чоловік. До цього додамо любов, що недолюбила; мрії, які недоміряли; пісні, які не доспівали; дітей, які не народилися. Васильєва цікавила не сама війна, не бою,

а життя й смерть людської душі на війні. Діючих осіб у добутку небагато, час дії стислий. І от на такій вузькій ділянці ведеться глибинне дослідження характерів, учинків і мотивів цих учинків. Герої в повісті “А зорі тут тихі…” попадають у драматичні ситуації, їхньої долі – оптимістичні трагедії. Герої – учорашні школярі, а тепер учасники війни. Васильєв, як би перевіряючи персонажів на міцність, ставить їх в екстремальні обставини.

Письменник уважає, що в таких ситуаціях найбільше яскраво проявляється характер людини. Б. Васильєв підводить свого героя до останньої риси, до вибору між життям і смертю. Умерти із чистою совістю або залишитися жити, заплямувавши себе. Герої могли зберегти собі життя. Але якою ціною? Потрібно лише мало-мало відступитися від власної совісті. Але герої Васильєва не визнають таких моральних компромісів. Що потрібно для порятунку дівчин? Кинути без допомоги Васкова й піти. Але кожна з дівчин робить подвиг у відповідності зі своїм характером. Дівчини були чимсь скривджені на війну. У Ріти Осяниной убили коханого чоловіка. Залишився дитина без батька.

У Женьки Комельковой на очах розстріляли німці всю сім’ю. Про подвиги героїв майже ніхто не знає. У чому складається подвиг? У цієї жорстокої, нелюдськи важкій боротьбі з ворогами залишитися людиною. Подвиг – це подолання себе. Ми виграли війну не тільки тому, що були геніальні полководці, але були й такі непомітні герої, як Федот Васков, Рита Ооянина, Женя Комелькова, Ліза Бричкина, Соня Гурвич. Істинно людські відносини між “бійцями” покаже Б. Васильєв. Комендант роз’їзду старшина Васков піклується про кожну дівчину. Стежить, щоб не сиділи на каменях, не промочили ноги, не занедужали. Не забуває похвалити й сказати душевно.

“Лапнику їй притяг. Устелив, шинеллю своєї покрив:

– Відпочивай, товариш боєць. –

А ви як же без шинелі-те? –

А я здоровий, не боись. Видужай тільки до завтраму. Дуже тебе прошу, видужай.

“Хотів на каменях сісти, да Гурвич раптом затримала, швидко шинельку свою підсунула”. Герої – Рита й Женя – дивно сумлінні: не кинули в лиху старшину, а попрощалися, обійнялися й прийняли свій останній бій. Особисто мені читати цей добуток було дуже важко. На війні вбивають солдат, але люди свыклись із думкою, що солдат – чоловічого роду. Це – брат, син, це – чоловік і батько, це – улюблений, це – друг і товариш. Це – завжди чоловік. На війні були вбиті не тільки чоловіки, але жінки й діти. І, убиваючи їх, війна вчиняла злочин проти людяності, проти совісті, проти розуму.

Убиваючи жінок, війна вчиняла злочин проти майбутнього. Тому що разом з жінкою вбивала дітей, . онуків. Убиваючи жінок, фашизм рубав коріння людства. Сорокові роки – фатальні в нашій історії. Росія була не підготовлена до війни. Підготовлених чоловіків було мало, а в бій ішли жінки й діти. Правительство не забезпечувало матеріально людей. Люди без даху, без сім’ї, голодні. Це страшна картина. Мені сподобалося, що закінчується повість не зовсім трагічно. Васильєв нам показує, що добро завжди перемагає зло. Ще є надія на порятунок. Дівчини загинули, ио залишився старшина Басків. Син Ріти живе з гарною людиною, що його виховує. Басків і Ритин син розповідять ці трагічну історію наступному поколінню. І цим мужнім, сильні духом дівчини назавжди залишаться в пам’яті людства як герої Великої Вітчизняної війни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Я хочу розповісти вам про книгу Б. Васильєва “А зорі тут тихі” Я порию себе відчуваю зв’язковий Між тими, хто живий И хто віднятий війною… Ні, ніщо не забуте. Ні, ніхто не забутий, Навіть того. Хто в безвісній могилі лежить. Ю. Друніна Здрастуйте, дорогі дівчинки, мої однолітки, чия юність обпалена війною, ті, кому випало нелегкий воєнний час. Звертаюся до вас, як до...
  2. Виклад повесті Васильєва “А зорі тут тихі” Шістдесят із зайвим років тому на російських людей раптово обрушилася страшна трагедія. Війна – це розруха, убогість, жорстокість, смерть. Війна – це тисячі знівечених, убитих, замучених у таборах людей, це мільйони покалічених доль Ми звикли до того, що на війні немає місця сентиментальності й ніжності, а слово “герої” у нашім...
  3. Вони боролися за Батьківщину (по повісті Б. Васильєва “А зорі тут тихі…”) Шістдесят п’ять років пройшло з тих пор, як відгриміла Велика Вітчизняна війна. Але в народі живе пам’ять про людей, що відстояли рідну землю. Про їхні подвиги ми довідаємося з оповідань ветеранів, з підручників історії й, звичайно, з художньої літератури. Одним із самих відомих добутків про війну є повість Бориса Васильєва...
  4. Жінка на війні (за повістю Б. Васильєва “А зорі тут тихі”) Шістдесят з гаком років тому на російських людей раптово обрушилася страшна трагедія. Війна – це розруха, злидні, жорстокість, смерть. Війна – це тисячі понівечених, убитих, замучених у таборах людей, це мільйони покалічених доль. Ми звикли до того, що на війні немає місця сентиментальності й ніжності, а слово “герой” в нашому...
  5. Твір про війну по романі Васильєва “А зорі тут тихі…” Коли в мирне життя людей уривається війна, воно завжди приносить горе й нещастя в сім’ї, порушує звичний порядок речей. Російський народ випробував на собі тяготи багатьох війн, але ніколи не змінював голову перед ворогом і мужньо переносив всі негоди. Велика Вітчизняна війна, що затяглася на п’ять довгого років, стала теперішньою...
  6. Скорочено “А зорі тут тихі” Васильєва Глава 1 “А зорі тут тихі…” Травень 1942 року. На 171 залізничному роз’їзді, що опинився всередині військових дій, вціліло кілька дворів. Німці припинили бомбардування. На випадок нальоту командуванням були залишені дві зенітні установки. Життя на роз’їзді тихе і спокійне, зенітники не витримували спокуси жіночою увагою і самогоном, і по рапорту...
  7. Я хочу розповісти вам про книгу Дуже вірно сказав хтось, що книга ніколи не зрадить і не залишить тебе. Книга – це і мудрий учитель, і щирий друг. У книгах ми знаходимо відповіді на багато питань, що хвилюють нас у житті. Ще багато красивих і високих слів можна сказати про книги і їхню роль у житті...
  8. Я ХОЧУ РОЗПОВІСТИ ВАМ ПРО КНИГУ ТОЛКИНА “ВЛАДАР КІЛЕЦЬ” На початку цього століття в Англії професор Оксфордского університету Джон Толкин випустив у світло книгу, не схожу на всі добутки англійської літератури того часу. Слідом за “Хоббитом” не сповільнило піти продовження. Епопея “Владар Кілець” зробила теперішній фурор. На перший погляд це просто казка, але її із задоволенням читають не тільки...
  9. Я хочу розповісти вам про книгу… (по романі “Брати Карамазовы”) Основну ідею роману “Брати Карамазовы” Достоєвський сформулював в епіграфі “Істинно, істинно говорю вам: якщо пшеничне зерно, падши в землю, не вмре, то залишиться одне; а якщо вмре, то принесе багато плода (Євангеліє від Іоанна)”. Це думка про неминуче відбувається в природі й у житті відновленні, що неодмінно супроводжується вмиранням старого....
  10. А зорі тут тихі Борис Васильєв – прославлений письменник, у минулому учасник Великої Вітчизняної війни. Він своїми очами бачив жорстокість і жахи війни, не понаслышке знає те, про що потім, у мирне пора, вирішив розповісти своїм читачам. Його кращі добутки, на мій погляд, “У списках не значився” і “А зорі отут тихі”. За останнє...
  11. Я хочу розповісти вам про повість І. Падеріна “Не йдучи від себе” Голос розбудженої, збудженої пам’яті письменника-фронтовика звучить тут наполегливо й сольно, часом сумно, звук, що пробивається звідкись здалеку, тривожного дзвона. Мудрість і мужність покоління, що вступило в смугу очікування неминучого, жадали від художника, – чия доля була обпалена війною, виконання обов’язку повідати про життя й про себе, оглянути поглядом навколишніх, оглянутися...
  12. Я хочу розповісти вам про фільм Мій улюблений жанр – це мелодрама, фільми на зразок казки про Попелюшку. У них не стріляють, не підривають, немає братух, скінхедів і бандитів, не говорять на блатному жаргоні. Негативні Герої в цих фільмах негативні тому, що в них такий характер і такі життєві цінності. У цих фільмах багато доброти, щирості,...
  13. Я хочу розповісти про свою бабусю Її кличуть Зоя Олексіївна, і працює вона вихователем у школі-інтернаті. Робота ця настільки ж складна, наскільки важлива, тому що в інтернаті багато дітей-сиріт і хлопців з неблагополучних сімей. Бабуся часто розповідає нам про забавні або неприємні випадки на роботі. В інтернаті діти живуть п’ять днів, а додому їх забирають тільки...
  14. Я хочу розповісти вам… (твір-розповідь) Я завжди мріяв мати собаку і з заздрістю дивився на хлопців з нашого двору, що виходили на прогулянку зі своїми чотириногими друзями. Не раз просив батьків купити собаку, однак мама пояснювала, що наша квартира дуже мала, щоб тримати таку тварину. “Вистачить з нас і рибок, тим більше що, крім мене,...
  15. Я хочу розповісти вам про те, що сталося Слово “сталося” має на увазі якусь подію, щось несподіване. Те, про що я хочу розповісти, формально під визначення випадку, несподіванки не підпадає, але… Нічого несподіваного в нашій торішній родинній поїздці не було. Півроку ми планували екскурсію пушкінськими місцями. Мама там бувала раніше, тепер вона хотіла показати їх нам – татові,...
  16. Я хочу розповісти вам про фільм “Росія молода” Зараз важко уявити час, коли не існувало кіно. А сьогодні воно міцно увійшло в наше життя, формує смак, розповідає про маловідомий і цікавому, часом парадоксальному. Якщо фільм хвилює, запам’ятовується, то він не одноденка, а що стоїть. Фільм режисера Юрія Германа “Росія молода” – твір серйозне, яке притягує до себе увагу,...
  17. Труднощі жінки на війні (“А світанки тут тихі”) Автор у творі “А світанки тут тихі” дуже влучно підмітив труднощі жінки на війні. Не всі чоловіки витримували. “А тут дівчина, по живій голові прикладом била, жінка, майбутня мати, в якій самою природою ненависть до вбивства закладена”. їм, молодим дівчатам, майбутнім жінкам, довелося переступити через себе, бо вони захищали Вітчизну....
  18. Про що міг розповісти Наа. Твір за казкою “Мауглі” Якось я уявив собі, що потрапив дивним чином у казкові Джунглі, які дали притулок юному Мауглі. Я подумав: а зміг би я, як він, подружитися з мешканцями Джунглів? Скажімо, диво сталося. І ось я веду мирну бесіду з кам’яним пітоном Каа. Я знаю, що пітон вміє лазити по деревах не...
  19. РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ В. Г. РАСПУТІНА “ЖИВИ Й ПОМНИ” Добутку сучасних письменників гостро описують наше повсякденне, повсякденне життя, показуючи її недоліки й недогляди. Письменники на реальних епізодах сучасної действительности намагаються виявити, позначити й показати негативні сторони суспільного й індивідуального життя людей. Мені дана можливість поразмышлять над одним з добутків сучасного російського письменника В. Распутіна – “Живи й помни”. Я,...
  20. Рецензія на книгу “Живи й помни” Распутіна Я, як читач, радий, що мені довелось читати добутку чудового й талановитого російського прозаїка В. Г. Распутіна, що створив прекрасні добутки про російських людей, про російську природу, про російську душу. Його повісті й оповідання ввійшли в золотий фонд сучасної російської літератури. Події, описані в повісті, відбуваються взимку сорок п’ятого, в...
Я хочу розповісти вам про книгу Васильєва “А зорі тут тихі”
«
»