Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Я хочу розповісти про книгу (По романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки” )

Я хочу розповісти про книгу (По романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки” )

(По романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки” ) Мені хотілося б розповісти про чудову книгу – “Світло далекої зірки” Чаковского. Ця книга розповідає про любов. І, почавши неї читати, уже неможливо відірватися. Дія цієї книги починається в 1953 році. Ігор – головний герой – відпочиває на море, але раптом йому попадає в руки старий журнал, де він бачить фотографію робітників з якогось заводу

И от серед цих рабочих він побачив неї – Олю. Минуле знову встало перед його очами. Він згадав, як вони зустрілися в перший раз –

це було на самому початку Великої Вітчизняної війни, тоді їхня любов тільки зароджувалася, але їхні шляхи розійшлися. Однак вони випадково зустрілися ще раз, і любов спалахнула з нової силоміць.

Але один раз він одержав повідомлення, що Ольга загинула, виконуючи бойове завдання. Автор, як тонкий психолог, дуже добре зумів передати ті почуття, які опанували в ту мінуту його героемг і біль, і радість, і надія. Нібито оживає для мене герой цього роману, і починаєш переживати разом з ним, співчувати йому, радуватися й переживати за нього. Коли він побачив фотографію, то для нього начебто запалився маяк. Ігор кинувся

розшукувати Ольгу, хоча розумів, що зробити це буде не просто.

Автор зіштовхує свого героя з різними труднощами й неприємностями. На його нелегкому шляху зустрічаються різні люди. Одним глибоко байдужні його почуття, думки, переживання, інші приймають їх близько до серця, намагаються йому допомогти щосили. І дуже добре, що ті, кому байдуже чуже горе, зустрічаються в житті не так вуж і часто.

Автор веде свого героя нелегким, тернистим шляхом. Не раз, коли вже здавалося, що ціль близька, він (Ігор) виявлявся в тупику. Але він не втрачав надії. Він продовжував свої пошуки. І знову виявлявся в тупику, але не здавався

Адже щораз він був всі ближче й ближче до мети. Зіштовхуючи свого героя з людьми, що близько знали Олю, автор підтримує свого героя, надихає його. А ці люди, що розповідають про Оле, про її сміливість, чесність, доброті, чуйності, допомагають зрозуміти йому, що він не помилився в ній. Це добуток дуже реалистично. І автор намагається бути реалістичним до кінця. Мені б дуже хотілося побачити щасливий кінець, де Оля з Ігорем зустрілися б, але автор вирішує по-іншому.

У той момент, коли Ігор, як ніколи, близький до своєї мети, він довідається, що Оля вмерла. Це місце не можна читати без сліз, здається, що всі навколо валить, але автор допомагає своєму героєві пережити це потрясіння й повернутися до життя, до нового життя. Цей добуток знайомить нас із теперішньою, чистою любов’ю, що не згасла згодом, учить нас цінувати теперішню дружбу. І в цьому повністю заслуга автора


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір про романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки” Мені хотілося б розповісти про чудову книгу – “Світло далекої зірки” Чаковского. Ця книга розповідає про любов. І, почавши неї читати, уже неможливо відірватися. Дія цієї книги починається в 1953 році. Ігор – головний герой – відпочиває на море, алі раптом йому попадає в руки старий журнал, де він бачить...
  2. Твір по романі О. Б. Чаковського “Світло далекої зірки” Мені хотілося б розповісти про чудову книгу – “Світло далекої зірки” Чаковського. Ця книга розповідає про любов. І, почавши неї читати, уже неможливо відірватися. Дія цієї книги починається в 1953 році. Ігор – головний герой – відпочиває на море, але раптом йому попадає в руки старий журнал, де він бачить...
  3. Я хочу розповісти вам про книгу… (по романі “Брати Карамазовы”) Основну ідею роману “Брати Карамазовы” Достоєвський сформулював в епіграфі “Істинно, істинно говорю вам: якщо пшеничне зерно, падши в землю, не вмре, то залишиться одне; а якщо вмре, то принесе багато плода (Євангеліє від Іоанна)”. Це думка про неминуче відбувається в природі й у житті відновленні, що неодмінно супроводжується вмиранням старого....
  4. Я хочу розповісти вам про книгу Дуже вірно сказав хтось, що книга ніколи не зрадить і не залишить тебе. Книга – це і мудрий учитель, і щирий друг. У книгах ми знаходимо відповіді на багато питань, що хвилюють нас у житті. Ще багато красивих і високих слів можна сказати про книги і їхню роль у житті...
  5. Я хочу розповісти вам про книгу Васильєва “А зорі тут тихі” Усе далі йдуть у минуле події Великої Вітчизняної війни, але вони не стають історією. Книги про війну не сприймаються як історичні добутки. Чому? Військова проза сімдесятих-вісімдесятих років загострила істотні для життя сучасної людини проблеми: морального вибору, історичної пам’яті. У цих книгах відбуваються твердження тих моральних норм, без яких немає й...
  6. Я хочу розповісти вам про книгу Б. Васильєва “А зорі тут тихі” Я порию себе відчуваю зв’язковий Між тими, хто живий И хто віднятий війною… Ні, ніщо не забуте. Ні, ніхто не забутий, Навіть того. Хто в безвісній могилі лежить. Ю. Друніна Здрастуйте, дорогі дівчинки, мої однолітки, чия юність обпалена війною, ті, кому випало нелегкий воєнний час. Звертаюся до вас, як до...
  7. Я ХОЧУ РОЗПОВІСТИ ВАМ ПРО КНИГУ ТОЛКИНА “ВЛАДАР КІЛЕЦЬ” На початку цього століття в Англії професор Оксфордского університету Джон Толкин випустив у світло книгу, не схожу на всі добутки англійської літератури того часу. Слідом за “Хоббитом” не сповільнило піти продовження. Епопея “Владар Кілець” зробила теперішній фурор. На перший погляд це просто казка, але її із задоволенням читають не тільки...
  8. Я хочу розповісти вам про повість І. Падеріна “Не йдучи від себе” Голос розбудженої, збудженої пам’яті письменника-фронтовика звучить тут наполегливо й сольно, часом сумно, звук, що пробивається звідкись здалеку, тривожного дзвона. Мудрість і мужність покоління, що вступило в смугу очікування неминучого, жадали від художника, – чия доля була обпалена війною, виконання обов’язку повідати про життя й про себе, оглянути поглядом навколишніх, оглянутися...
  9. Я хочу розповісти про свою бабусю Її кличуть Зоя Олексіївна, і працює вона вихователем у школі-інтернаті. Робота ця настільки ж складна, наскільки важлива, тому що в інтернаті багато дітей-сиріт і хлопців з неблагополучних сімей. Бабуся часто розповідає нам про забавні або неприємні випадки на роботі. В інтернаті діти живуть п’ять днів, а додому їх забирають тільки...
  10. Я хочу розповісти вам… (твір-розповідь) Я завжди мріяв мати собаку і з заздрістю дивився на хлопців з нашого двору, що виходили на прогулянку зі своїми чотириногими друзями. Не раз просив батьків купити собаку, однак мама пояснювала, що наша квартира дуже мала, щоб тримати таку тварину. “Вистачить з нас і рибок, тим більше що, крім мене,...
  11. Я хочу розповісти вам про фільм Мій улюблений жанр – це мелодрама, фільми на зразок казки про Попелюшку. У них не стріляють, не підривають, немає братух, скінхедів і бандитів, не говорять на блатному жаргоні. Негативні Герої в цих фільмах негативні тому, що в них такий характер і такі життєві цінності. У цих фільмах багато доброти, щирості,...
  12. Я хочу розповісти вам про те, що сталося Слово “сталося” має на увазі якусь подію, щось несподіване. Те, про що я хочу розповісти, формально під визначення випадку, несподіванки не підпадає, але… Нічого несподіваного в нашій торішній родинній поїздці не було. Півроку ми планували екскурсію пушкінськими місцями. Мама там бувала раніше, тепер вона хотіла показати їх нам – татові,...
  13. Я хочу розповісти вам про фільм “Росія молода” Зараз важко уявити час, коли не існувало кіно. А сьогодні воно міцно увійшло в наше життя, формує смак, розповідає про маловідомий і цікавому, часом парадоксальному. Якщо фільм хвилює, запам’ятовується, то він не одноденка, а що стоїть. Фільм режисера Юрія Германа “Росія молода” – твір серйозне, яке притягує до себе увагу,...
  14. Петербурзький “світло” романі “Євгеній Онєгін” У сьомому розділі перед нами столичне московське дворянство. Воно відрізняється відсталістю й консервативністю побуту й звичок, обмеженістю інтересів, вульгарністю й беззмістовністю життя. Глухою провінцією віє від цієї дворянської Москви. Усе в них так блідо, равнодушно, * Вони обмовляють навіть НУДНО; * У марній сухості мовлень. * Розпитів, пліток і звісток...
  15. Наближення далекої історії (за романом П. Загребельного “Роксолана”) Історія кожного народу знає ім’я хоча б однієї жінки, яка творила історію. У Франції – це Жанна Д’Арк, в Росії – Євпраксія, в Україні – Роксолана. Відомо, що Роксолана (Анастасія Лісовська) народилася 1505 року в місті Рогатин на Галичині в родині священика. 1520 року ще п’ятнадцятилітньою дівчина потрапила в полон...
  16. Відгук про прочитану книгу Великий слід у моїй свідомості залишив роман “Герой нашого часу” М. Ю. Лермонтова. Для мене насамперед надзвичайно коштовно й дорого те, що в романі піднімаються життєво важливі проблеми, такі, як проблема щастя, проблема добра й зла, проблема приречення й волі, свавілля. Головному героєві Лермонтова необхідне рішення всіх цих проблем з...
  17. Я вчителька – це світло, зміст і музика У людини все завжди буває вперше: перший учитель, перший клас….Невже і я була така ж як і мої першокласники: маленька, цікава, любляча побігати й посміятися? Я закриваю очі. І от вона, зошит з довгоочікуваною зірочкою в правому куті, із чудовим відмітним знаком моєї учнівської праці. У самих невідповідних місцях відкриваємо...
  18. Про що міг розповісти Наа. Твір за казкою “Мауглі” Якось я уявив собі, що потрапив дивним чином у казкові Джунглі, які дали притулок юному Мауглі. Я подумав: а зміг би я, як він, подружитися з мешканцями Джунглів? Скажімо, диво сталося. І ось я веду мирну бесіду з кам’яним пітоном Каа. Я знаю, що пітон вміє лазити по деревах не...
  19. Любите книгу, вона полегшить вам життя Казковий дитячий мир мрій і фантазій. Добра посмішка матері, її ніжні руки, загадковий голос, що веде мене в дивне й прекрасне. Зустріч із книгою Пушкіна відбулася легко й щасливо, вона стала моєю подругою, порадницею… Ішли роки. Росла я, училася писати, розуміти друзів, бачити красу природи й любити. І моя книга...
  20. Дозволь мені, моє вечірнє світло, упасти зерном у рідній стороні На розпуття історії розійшлися шляхи Ігоря Кочуровского, Андрія Легита, Тодору Осьмачки, Уласа Самчука, Івана Багряного з Україною, щоб все життя тягтися до рідної землі душею й словом. Хіба можуть когось залишити байдужими слова Андрія Легита з вірша “Над росою”: “ПРО, мій рідний куточок, про, ненька моя Україна, Із чужини прийми...
Я хочу розповісти про книгу (По романі А. Б. Чаковского “Світло далекої зірки” )
«
»