Художнє втілення філософських ідей у байках Григорія Сковороди
Григорій Савич Сковорода, видатний філософ, письменник-просвітитель XVIII століття, посідає почесне місце в історії української і світової культури. Свої філософські погляди Сковорода обстоює і в байках. Писати байки його спонукало саме життя з безліччю явищ і фактів, вартих осміяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свій життєвий досвід, поділитися наслідками багатьох роздумів.
Зразком цього жанру була для нього класична грецька та римська байка і передусім творчість Езопа. Виразно позначився на байках Сковороди і вплив
Протягом 1769-1774 років Сковорода написав ЗО байок. Вони й склали збірочку “Байки Харківські”. Більшість байок – твори оригінальні, а коли часом Сковорода й використовує якусь фабулу Езопа, то насичує її цілком новим змістом. У багатьох байках провідною є думка про необхідність жити “за природою”, про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здібностями приносить насолоду людині й користь суспільству. Чи не найкраще розкрито цю думку в байці “Бджола
Обстоюючи важливу роль природного нахилу, Григорій Сковорода звертає увагу на велике значення практики, досвіду (“Дві Курки”). У системі поглядів, що їх викладено в “Байках Харківських”, значне місце посідає одне з важливих питань філософського вчення Сковороди – роздуми про людське щастя. На думку письменника, щастя не треба шукати ні за морем, ні на небі, воно завжди поруч або в самій людині. Щастя людини не лише в природженій праці, а й у дружбі – щирій, безкорисливій (“Пес і Вовк”, “Соловей, Жайворонок і Дрізд”). Прекрасне почуття дружби приносить справжнє щастя: “Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся”.
Філософські погляди Григорія Сковороди, викладені ним у байках, мають загальнолюдську цінність, ніколи не стануть застарілими і вчитимуть мудрості та доброти майбутні покоління людей.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)