Художня структура поеми “Цыганы”
Пушкін, майже із самого початку своєї літературної діяльності, що жваво цікавився народною творчістю, і у свої попередні південні поеми вводив як атрибут романтичного “місцевого колориту” національні пісні: “Черкеська пісня” в “Кавказькому бранці”; “Татарська пісня” в “Бахчисарайському фонтані”. Але обидві ці пісні й дуже віддалено пов’язані з фабулою даних поем, і дуже далекі від справжнього національного фольклору: носять (особливо “Черкеська пісня” в “Кавказькому бранці”) умовно^-літературний,
“Цыганы”, як уже сказано, складаються з одинадцяти уривків, пісня дана саме в середньому з них – у шостому; від початку поеми до пісні –
* Настане ніч; вони всі троє
* Варять потиснуте пшоно;
* Старий заснув… і все в косовицю,
* У наметі й тихо, і темно.
Сцена, що випливає за сценою з пісень, малює ту ж картину – ті ж “троє” і в тім же наметі; по спить Алеко, і спить ие спокійним, як старий циган, а болісним (“У сні душу твоя терпіла мученья…” – говорить йому Земфіра), “важким сном”. Причому починається нова нічна сцена майже тими ж словами, якими закінчувалася попередня;
* Старий заснув… і все в спокої,
* У наметі й тихо, і темно.
* Тут:
* Все тихо; ніч.
* Місяцем прикрашений
* Блакитний півдня небокрай.
* Старий Земфірою пробуджений:
* “Про мій батько! Алеко страшний.
* Послухай: крізь важкий сон
* И стогне, і. ридає він…”
Звичайно, можна із упевненістю сказати, що, поміщаючи пісню Земфіри – художній стрижень поеми – у саму її середину, Пушкіна не проробляв попередніх підрахунків і арифметичних викладень. Академік А. Н. Крилов розповідає у своїх найцікавіших спогадах про один чудового російського вмільця, Петра Акиндиновиче Титове, що, працюючи по кораблебудівній справі й не маючи ніяких спеціальних математичних знань, виконував “від руки” і “на око”, притім “з незвичайною швидкістю”, самі складні й тонкі креслення: “Вірність його ока була разюча.
Призначаючи, наприклад, розміри окремих частин якірного або буксирного пристрою, або шлюпбалок, або підкріплень під знаряддя, він ніколи не заглядав ні в які довідники, що стояли на полку в його кабінеті, і, саме собою зрозуміло, не робив, та й не вмів робити, ніяких розрахунків. Н. Е. Кутейников, що був у той час самим утвореним корабельним інженером у нашім флоті, часто намагався перевіряти розрахунками розміри, призначені Титовым, але незабаром переконався, що це, даремна праця, – розрахунок лише підтверджував те, що Титов призначив на око”. Надалі молодий тоді Крилов на прохання Титова познайомив його з математичними дисциплінами: “У той час, коли ми, нарешті, дійшли до опору матеріалів і розрахунків балок, стійок та ін., саме закінчувалася будівля “Наварина”, і не раз Петро Акиндинович проказував мені: “Ну-ка, мічман, давай уважати яку-небудь стрілу або шлюпбалку”. По закінченні розрахунку він відкривав ящик свого письмового стола, виймав ескіз і говорив: “Так, мічман, твої формули вірні: бачиш, я розміри призначив на око – сходяться”.
“Лише вісімнадцять років через, – додає академік Крилов, – займаючи найвищу посаду по кораблебудуванню, я оцінив щире значення цих слів Титова. Теперішній інженер повинен вірити своєму оку більше, ніж будь-якій формулі…”
Пушкін теж, як уже сказано, уважав, що письменник повинен мати “почуття згідності”, володіти, “силоміць розуму, що розташовує частинами у відношенні ДО: цілого”. Сам він мав цим “почуття” і цієї “силою розуму” найвищою мірою. І коли він “будував”, композиційно організовував свої добутки, він, безсумнівно, керувався цією внутрішньою “математикою” – безпомилково точним окоміром і непогрішно вірною рукою найбільшого майстра-художника: не по заздалегідь підготовлених математичних формулах розташовував “частини у відношенні до цілого”, але саме це розташування виявлялося в повному з ними відповідності, було до разючого математично.
У той же час, удивляючись у ці математично строгі й точні композиції найбільших пушкінських добутків (першим чудовим зразком і є тут тільки що розглянута композиція “Циган”), починаєш по-справжньому розуміти всю не випадковість пушкінського твердження, що “натхнення потрібно в поезії, як і в геометрії”
(2 votes, average: 3.50 out of 5)