Художні засоби в поэеме “Реквієм” А. А. Ахматовій
Художні засоби в поэеме “Реквієм” А. А. Ахматовій. I Передумови створення поеми (трагічна доля Ахматовій). II Традиції створення поетичного добутку. 1) народно-пісенна, поетична, християнська
2) епітети, метафори. III Ахматова поетеса, гідна преклоніння. Доля Ганни Андріївни Ахматовій у післяреволюційні роки складалася трагично. В 1921 році розстріляли її чоловіка, поета Миколи Гумилева.
У тридцяті роки по неправдивому обвинуваченню був арештований син, моторошним ударом, “кам’яним словом” пролунав смертний вирок, замінений
Вірші, включені в “Реквієм”, автобиографичны. “Реквієм” оплакує скорбних: матір, що втратила сина, дружину, що
От “жіночий” голос, що прийшов із сумних російських пісень: Ця жінка хвора, Ця жінка одна, Чоловік у могилі, син у в’язниці, Помолитесь про мене. От “поетеса”: Показати б тобі, насмішниці И улюблениці всіх друзів, Царскосельской веселій грішниці, Що трапиться з життям твоейе От діва Марія, адже жертовні тюремні черги дорівнюють кожну мученицю-мати до Марії: Магдалина билася й ридала, Учень улюблений кам’янів, А туди, де мовчачи Мати стояла, Так ніхто глянути й не посмітив. У поемі Ахматова практично не використовує гіперболи, видимо, це тому, що горе й страждання настільки великі, що перебільшувати їх немає ні потреби, ні можливості. Всі епітети підібрані так, щоб викликати жах і відраза перед насильством, показати запустіння міста й країни, підкреслити мучення. Туга “смертельна”, кроки солдатів “важкі”, Русь “безвинна”, “чорні марусі” (арештантські машини). Часто використовується епітет “кам’яний”: “кам’яне слово”, “окам’яніле страждання”.
Багато епітетів близькі до народного: “гаряча сльоза”, “велика ріка”. Народні мотиви дуже сильні в поемі, де зв’язок ліричної героїні з народом особлива: И я молюся не про себе однієї, А про усіх, хто там стояв із мною И в лютий голод, і в липневу спеку Під красною ослепшею стеною. Читаючи останній рядок, бачиш перед собою стіну, червону від крові й осліплу від сліз, пролитих жертвами і їх близькими
Багато в поемі Ахматової метафор, що дозволяють дивно коротко й виразно донести до нас думки й почуття: “И коротку пісню розлуки паровозні співали гудки”, “Зірки смерті стояли над нами/ И безвинна корчилася Русь”, “И своєї слезою гарячої новорічний лід пропалювати”. У поемі багато й інших художніх засобів: алегорій, символів, уособлень. Всі разом вони створюють глибокі почуття й переживання
Ганна Андріївна Ахматова з достоїнством витримала всі удари долі, прожила довге життя й подарувала людям чудесні добутку