Особливості жанру поеми А. Ахматовій “Реквієм”

А. А. Ахматова затвора в дуже складний час, час катастроф і соціальних

Потрясінь, революцій і війн. Поетам у Росії в ту бурхливу епоху, коли люди

Забували, що таке воля, часто доводилося вибирати між вільним

Творчістю й життям

Але, незважаючи на всі ці обставини, поети як і раніше продовжували

Творити чудеса: створювалися чудесні рядки й строфи. Джерелом

Натхнення для Ахматової стали Батьківщина, Росія, зганьблена, але від цього

Ставшая ще ближче й рідніше. Ганна Ахматова не змогла виїхати в еміграцію, так

Як вона

знала, що тільки в Росії може вона творити, що саме в Росії

Потрібна її поезія:

Не з тими я, хто кинув землю

На розтерзання ворогам

Їхніх грубих лестощів я не внемлю,

Їм пісень я своїх не дам”.

Але давайте згадаємо початок шляху поетеси. Її перші вірші

З’явилися в Росії в 1911 році в журналі “Аполлон”, а вже в наступному році

Вийшов і поетичний збірник “Вечір”. Майже відразу ж Ахматова була

Поставлена критиками в ряд самих більших російських поетів. Увесь світ ранньої, а

Багато в чому й пізньої лірики Ахматової був пов’язаний з А. Блоком. Муза Блоку

Виявилася

повінчана з музою Ахматової. Герой блоковской поезії був самим

Значним і характерним “чоловічим” героєм епохи, тоді як героїня поезії

Ахматовій була представницею “жіночої” поезії. Саме від образів Блоку

Багато в чому йде герой ахматовской лірики. Ахматова у своїх віршах є в

Нескінченній розмаїтості жіночих доль: коханки й дружини, удови й матері,

ЩоЗмінювала й оставляемой. Ахматова показала в мистецтві складну історію

Жіночого характеру передової епохи, його джерел, ламання, нового становлення

От чому в 1921 році, у драматичну пору свого й загального життя, Ахматова

Зуміла написати вражаючим духом відновлення рядка:

“Усе розкрадено, віддано, продано,

Чорної смерті миготіло крило,

Всі голодної тоскою згризено –

Отчого ж нам стало світле?”

Так що у відомому змісті Ахматова була й революційним поетом

Але вона завжди залишалася й поетом традиційним, що поставив себе під

Прапори російської класики, насамперед, Пушкіна. Освоєння пушкінського миру

Тривало все життя

Є центр, що як би зводить до себе увесь інший світ поезії,

Виявляється основним нервом, ідеєю й принципом. Це любов

Стихія жіночої душі неминуче повинна була початися з такої заяви себе

У любові. В одному зі своїх віршів Ахматова називала любов “п’ятим

Порою року”. Почуття, саме по собі гостр і надзвичайне, одержує

Додаткову гостроту, проявляючись у граничному, кризовому вираженні –

Зльоту або падіння, першої зустрічі або розриву, що відбувся, смертельної

Небезпеки або смертельної туги, тому Ахматова так тяжіє до ліричного

Новелі з несподіваним, часто примхливо-примхливим кінцем психологічного

Сюжету й до необичностям ліричної балади, моторошнуватої й таємничої

(“Місто сгинул”, “Новорічна Балада “). Звичайно її вірші – початок драми, або

Тільки її кульмінація, або ще частіше фінал і закінчення. І тут вона

Опиралася на багатий досвід росіянці вже не тільки поезії, але й прози:

Слава тобі, безвихідний біль,

Умер учора сіроокий король

…А за вікном шелестять тополі:

Немає на землі твого короля”.

Вірші Ахматової несуть особливу стихію любові-жалості:

“Про ні, я не тебе любила,

Палила сладостним вогнем,

Так поясни, яка сила

У сумному імені твоєму”.

Мир поезії Ахматовій – мир трагедійний. Мотиви лиха, трагедії звучать в

Віршах “Наклеп”, “Остання”, “Через 23 року” і інших

У роки репресій, найтяжких випробувань, коли її чоловіка розстріляють, а син

Виявиться у в’язниці, творчість стане єдиним порятунком, “останньої

Волею”. Муза не покинула поета, і вона написала великий “Реквієм”.

Таким чином, у Творчості Ахматової відбивалося саме життя; творчість

Було її життям


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Особливості жанру поеми А. Ахматовій “Реквієм”