Хронотоп у гомеровском епосі
Точне відображення простору – дійсність і реальність. Відбиття часу специфічно, і це пов’язане з архаїчністю свідомості. У поемах 2 події одночасно відбуватися не можуть – “закон хронологічної несумісності” – двобій Париса й Менелая. Прийом ретрадации – затримки дії в напружений момент. Скупчення порівнянь. Обрив оповідання й перехід до спогадів (рубець Одиссея). Прийом ретроспекції – більше тривале, розгорнуте повернення в минуле. Наприклад, жезл Агамемнона перед мовленням войнов. Або спис Ахіллеса. Історична далекість.
Міфологія – зовсім певна система зі своєю специфікою сприйняття часу. Циклічність. Спогад про минуле як про боротьбу індивідів – Історія мислиться органічно, персоніфікується. Час не показує віку. Але психологізм не характерний. Закон божественного втручання
Одиссей – сама яскрава фігура ионийского епосу. Це не просто дипломат і практик, і вуж зовсім не просто хитрун, лицемір.
В “Илиаде” в 10 пісні прославляється Одиссей на війні. В “Илиаде” він хоробро бореться й навіть одержує поранення, але Диомед намагається удержати його від втечі й докоряє в боягузтві. Хитрість, фантастика хитрості. Те він вибирається з печери під черевом барана, схопившись за його вовну, і тим обманює пильність сліпого Полифема. Те він обпоює циклопа й людожера й виколює в нього єдине око. Те він проскакує повз сирен, де ніхто й ніколи не проїжджав живим і здоровим, то він пробирається у власний палац і їм опановує. Він сам говорить про свою тонку хитрість, та й Полифем догадався, що його погубила не сила, але хитрість Одиссея. Одиссей – суцільна авантюра, спритність. Він бреше навіть тоді, коли в цьому немає ніякої потреби, але за це покровительствующая Афіна його хвалить:
Був би досить злодійкуватий і лукавий, хто з тобою состязаться
Міг би в хитростях усяких; те було б важко й богу
Вічно все той же : хитрун, ненаситний у підступництвах! Ужели,
Навіть у рідний очутившись землі, припинити ти не можеш
Брехливих мовлень і обманів, улюблених тобою сизмальства?
Представляючись Ахіллесові, він сам про себе доповідає: Я – Одиссей Лаэртид. Измишленьями хитрими славний Я між всіма людьми. До небес моя слава доходить
Усі вихваляють любов Одиссея до Пенелопе. Був він і чоловіком Калипсо, і притім не менш семи років, і чоловіком Кирки, а по інших джерелах, навіть мав від них дітей. Однак бессмертью він віддає перевагу поверненню до рідного вогнища. Ночі він проводив з Калипсо, а вдень плакав на березі моря. Одиссей ще любить приймати вид купця й предпренимателя: він дуже розважливий хазяїн. Прибувши на Итаку, він насамперед кидається вважати подарунки, які були залишені для нього феаками. Нарешті, додамо до всього сказаного звірячу жорстокість, що проявляє ця гуманна й чутлива людина
Вистежуючи наречених, він вибирає зручний момент, щоб розправиться з ними і їхніми трупами наповнює цілий палац. Жертвогадатель Леод намагається просить його про помилування, але той зносить йому голову. Мелантия розрубили на шматки й віддали на поживу собакам, невірних служниць Телемах за наказом батька повісив на канаті. Після цієї дикої розправи Одиссей як ні в чому не бувало обіймається зі служницями й навіть проливає сльози, а потім – щаслива зустріч ссупругой.
Отже, Одиссей у Гомера – глубочайшицй патріот, храбрейший воїн, страдалей, дипломат, купець, підприємець, виверткий авантюрист, жінколюб, прекрасний сім’янин і жорстокий кат
Одиссей любить вітчизну, але ніколи не відмовляється від життєвих насолод. Добре знає підступну вдачу богів – засліплює Полифема. Аж ніяк не епічний красень