Хемингуэй “Прощай зброю!”
Эрнеста Хемингуэя ((1899-1961) можна назвати одним з найбільш популярних і впливових американських письменників 20 в., що здобув популярність у першу чергу своїми романами й оповіданнями. Ім’я видатного американського письменника Эрнеста Хемингуэя стало символом літературного успіху й слави, відточеного майстерності, працьовитості й глибокої, щирої любові кчеловеку.
Основним змістом його Творчості 1920-х років стали пошуки щирих цінностей життя, міркування над долею “загубленого покоління” – покоління фронтовиків Першої світової
“Прощай, зброя!” – це оповідання про декілька місяців життя лейтенанта Фредерика Генрі, що служив у санітарному загоні італійської армії. Це оповідання людини, що пережили трагедію війни, про гіркоту прозріння після першого поранення й втрати товаришів, про спробу вирватися з пекла бойні. Роман “Прощай, зброя!” не є за задумом автора антимілітаристським. Лейтенант Фредерик Генрі не виступає проти війни як такий, – Війна в його поданні є мужнім ремеслом теперішнього чоловіка. Однак, як показує Хемингуэй, це “ремесло” повністю втрачає високий загальнозначущий зміст на тлі боїв, які убийственно нелогічні й де грають людьми як маріонетками
Лінія фронту на цій “новій” війні, де по суті справи немає ні своїх, ні до чужих (австрійці в романі практично не персоніфіковані), умовна. Відкриття цього виміру війни відбувається й під впливом поранення, і в результаті розмов лейтенанта із простими людьми, які, як це часто трапляється в Хемингуэя, виступають знавцями самих надійних істин. Генрі усвідомлює не тільки помилковість своєї участі в цій війні, але й те, що “цивілізованим” способом з її не вийти. Поранення, перебування в госпіталі, знову фронт, відступ з італійською армією – такі етапи військової долі головного героя. Відступ закінчився для Генрі трагічно. Його, як дезертира, без суду й наслідку ведуть на розстріл разом з іншими італійськими офіцерами, що відбилися від своїх частин, італійські ж польові жандарми
Роман “Прощай, зброя!” став знаменною віхою у творчості Э. Хемингуэя. Проходять десятиліття, але інтерес до нього не слабшає. Трагічна Історія Фредерика Генрі, молодого американця-добровольця, що став дезертиром, допомогла письменникові простежити процес формування “загубленого покоління” – покоління, що пережило Першу світову війну ж оказавшегося духовно спустошеним. Ця історія допомогла пояснити, чому люди відрікаються від визнання яких-небудь ідеологічних догм, від військової служби, від того, що прийнято йменувати громадським обов’язком кожної людини. Але герої Хемингуэя ніколи не здаються. Поразка робить їх сильніше, змушує шукати й знаходити сенс свого існування в найважливіших людських відносинах – дружбі й любові. Думаю, нам усім їсти чому повчитися в героїв Хемингуэя!