Характеристика образу Сивоока у романі Загребельного “Диво”
Роман “Диво” Павла Загребельного доводить, що справжні дива створюють не королі чи фараони, а прості талановиті люди. Адже не самі владарі будували замки чи піраміди, а будівничі, імена котрих, на жаль, не завжди залишалися в історії.
Немає точних відомостей і про будівничого храму Софії Київської, історію котрого розповідає нам Павло Загребельний в романі. Навіть ім’я героя – Сивоок – було вигадано автором. Ті події, які відбуваються з героєм, є настільки цікавими та правдоподібними, що сприймаються читачем як чистісінька
Сивоок має незвичайну долю. Ніхто не знає точно, звідкіля він взявся, хто його мати. Ця таємниця так і не буде розкрита в романі. Сивоок по праву може називатися дитям Космосу – наскільки неземний його талант.
Вихованням героя займався дідусь Родим, який створював гарні вироби з глини. Це були глечики, посуд, язичницькі божества. По-особливому ставився Сивоок до Ярила, бо вбачав схожість свого вихователя з цим божеством. Протягом життя герой збудує кілька неперевершених храмів та завжди пам’ятатиме глиняні образи діда Родима.
Доля героя досить драматична, адже тоді були непрості події
За своє життя герой встиг побудувати два прекрасні храми – Софію Київську та храм Духу. Сивоок мав непокірну вдачу. А разом з величезним талантом такий характер набував особливої величі. Самому князю Ярославу герой заявляє, що людина мистецтва – це не раб. Він не підкоряється ні церкві, ні боярам, а тільки тим людям, котрі своєю невтомною працею збагачують нашу землю.
Починаючи роботу над собором, герой мріє створити щось надзвичайне, справжнє диво, яке буде пробуджувати в людях духовність.
Князь Ярослав Мудрий згодом зробить цікавий висновок про великого будівничого: Сивоок схожий на свою землю. Таке глибоке порівняння говорить про те, що звичайний юнак з гущі народу стає справжнім речником цього народу.
Історичний роман “Диво” із задоволенням читають різні читачі, адже образ простого, але талановитого будівничого викликає щире захоплення.