Характеристика образу Печоріна в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу”
Михайло Лермонтов в романі “Герой нашого часу” створює образ людини, яка є своєрідним дзеркалом сучасної йому дійсності. Цей персонаж схожий на Пушкінського Онєгіна, але в більшій мірі є філософом та навіть ідеологом.
Григорій Олександрович Печорін за походженням являється дворянином, якого за нестриману поведінку відправляють на службу в заслання.
Герой має незламну силу волі та активну життєву позицію. Він вважає себе розумнішим за інших людей і тому дозволяє собі принижувати оточуючих. Печорін зневажливо ставиться до багатьох
Трагедія Печоріна в тому, що він не просто сумнівається в існуванні добра, а взагалі в його необхідності. Для нього не має святинь, він насміхається над будь-якими людськими моральними цінностями. Відсутність віри породжує бездіяльність або неправильну лінію поведінки.
Бунтівна сутність героя не сприймає радощів життя, йому не відомий душевний спокій. Його душа постійно потребує буремних подій. Він не задовольняється буденністю, а прагне великих почуттів та дій. Та проблема в тому, що без віри
Печорін непогано розбирається в людях, вміє знаходити їх слабкості. В своїй уяві він протистоїть всьому безглуздому, на його думку, світу. Герой вважає, що народжений для якогось високого призначення, тому почуває себе вищим за інших. Це є проявом не просто егоїзму, а егоцентризму.
Шукаючи нових вражень, герой дуже швидко розчаровується. Це яскраво видно в історії з юною Белою. Спочатку вона дуже зацікавлює Печоріна. Адже вона для нього – недоступна та незрозуміла дикунка. Понад усе він прагне завоювати її кохання. Задля цього герой не гребує навіть насильницькими методами. Взявши у полон дівчину, Печорін намагається закохати її в себе. Та коли це йому вдається, коли він досягає поставленої мети – йому знову стає сумно.
Душу Печоріна, задається, неможливо надовго чимось наситити. В результаті він руйнує життя близьких людей, а також і власне.
Досить показовою є глава “Фаталіст”. Печорін грає життям, не задумуючись. Він впевнений в своєму успіхові. Ця незламна віра в себе виокремлює його з-поміж інших людей.
Письменник випробовує свого героя двома почуттями – любов’ю та дружбою. Герой не витримує такої перевірки. Кохання до Бели виявляється простою закоханістю. Дружба також не вдовольняє героя.
Образ Григорія Печоріна – це образ розумної людини, яка невдоволена сучасністю, яка не може миритися з недоліками суспільства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)