***. Так що образ С. послідовно відбитий у самих різних дзеркалах, як би пропущений крізь складну систему незбіжних точок зору – і при цьому нітрохи не міняється. Незмінність героя різко підкреслена, – точно так само, як підкреслене його прагнення здаватися двоїстим, дивним. *** із села Ненарадова; має романічна уява (подібно оповідачеві й героєві “Пострілу”, героям ” Панянки-Селянки”, самому Белкину). Тобто вона мислить літературними формулами, сприймає життя як романну фабулу.
Мир провінційної читачки французьких романів
і тільки що (до початку дії повести) росіян, що з’явилися, балад розкривається перед читачем. Природно тому, що коли, наприкінці 1811 г. (“в епоху, нам достопам’ятну” – напередодні Вітчизняної війни) у М. Г. закохується бідний армійський (тобто не приналежний до гвардійської еліти) прапорщик, а батьки дивляться на нього косо, вона замишляє щось романне. Планується таємне вінчання, після якого, як покладається, піде спочатку кульмінація – батьківський гнів, а потім розв’язка – прощення й заклик: “діти! прийдіть у наші обійми!
” Усе обставлено відповідним образом – написані листи подрузі
й батькам, запечатані тульською печаткою (“два палаючі серця із приличною написом”); напередодні вночі героїню переслідують у сні баладні бачення, – і раптом ранком після втечі читач виявляє М. Г. удома, у її власній постелі, тільки трохи бліду. Наступного дня вона занедужує
(2 votes, average: 4.50 out of 5)