Характеристика батька з повісті “Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха з цитатами
У повісті “Гуси-лебеді летять” Михайло Стельмах знайомить нас з роками свого дитинства. На початку 20 сторіччя він був маленьким хлопчиком Михайликом. Автор розповідає нам про своє дитинство, рідне село, а також про родину.
Одним з головних у творі виступає образ батька – Панаса Дем’яновича, хоч і з’являється він наживо лише наприкінці твору. Проте про нього постійно згадують інші члени родини, він у думках хлопця, хоч той його вже погано пам’ятає. Панаса Дем’яновича у родині люблять, поважають, покладаються. Батько Михайлика
Після довгої розлуки Михайлик не може одразу впізнати батька, проте якийсь внутрішній голос підказує що це він : ” …десь ніби я бачив ці очі, але де – не знаю. Одначе як гарно було пригортатися до цього чоловіка, що однією
Панас Дем’янович – добрий, працьовитий, відповідальний та чуйний. Він любить свою родину та піклується про неї. Він повертає Михайлика до школи. А взимку на руках носить його до класу: “…Сніг не сніг, а вчитися треба. Підемо, Михайле, до школи, – він узяв мене на руки, вгорнув полами киреї, а на голову надів заячу шапку”. Незабаром Панас Дем’янович купує сину бублика з маком та чоботи.
Батько ставить інтереси своєї родини на перше місце і тяжко працює аби дати сину майбутнє : “Якби можна було руки віддати під заставу, віддав би до останнього пальця, а сам би пішов по ярмарках за жебрацьким хлібом”. Заради того щоб син продовжив навчання він продав корівчину, бо розумів, що то наживне, а освіта – шлях Михайлика у майбутнє.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)