Характеристика матері з повісті “Гуси-лебеді летять” Стельмаха

“Гуси-лебеді летять” – автобіографічна повість Михайла Стельмаха. У ній автор розповідає про своє дитинство та родину.

Ганна Іванівна – мати головного героя, справжня господиня. Саме вона навчає сина любити природу, цінувати її неповторну красу : “Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль.”

Михайликова

мати, як ніхто, розуміє красу. Вона любить рідну землю та все що на ній росте. Для неї це справжнє диво і цьому вона вчить свого сина. “Коли на городі з’являвся перший пуп’янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитнавих очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі”.

Незважаючи на нестатки та бідність Ганна Іванівна любить своє господарство. В праці вона знаходить і радість, і гармонію, і натхнення. “…Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними,

як діти, а полукіпки, наче парубки – плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин”.

Коли Михайлик потайки бере в матері насіння гарбуза, щоби виміняти його на книжку, яку ще не читав, та потім пригощає ним хлопчика з Херсонщини, де голодують, то мати не свариться на нього, хоч для неї насіння дуже цінне й вона розраховує на нього. Проте той факт, що її син росте доброю людиною для неї набагато важливіше.

Мати Михайлика – неписьменна. Вона до кінця не розуміє жагу хлопчика до книг. Проте бачить для нього майбутнє та наполягає на його освіті. “Вона благала, сварилася, плакала, ночами не спала i батьковi не давала спати, наполягаючи, щоб вiн оддав мене вчитися далi – у школу селянської молодi, що була за двадцять верст од нашого села.”

Ганна Іванівна часом бувала суворою до сина, але в той же час справедливою, уважною та люблячою. З теплотою та вдячністю згадує автор свою матір. “…Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу голову. Не знаю, як би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних, потрісканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхні, а в глибоких шпаринах материнських рук…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Характеристика матері з повісті “Гуси-лебеді летять” Стельмаха

Categories: Твори з літератури

Links