Все тягнеться до сонця, до весни,.. (твір-опис місцевості за картиною К. Ф. Юнона “Березневе сонце”)
Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! “Золота осінь” і “Березень” І. Левітана, “Ставок, що заріс” В. Полєнова, “Українська ніч” П. Куїнджі, “Корабельний гай” і. Шишкіна… Усе це – шедеври, те, без чого людина побіднішає. Художник ніби нагадує нам: “Люди, зачекайте! Озирніться навкруги – світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім світанку та надвечір’ї – невпинна робота природи, яка вам дарує
Написана 1915 року картина К. Ф. Юнона “Березневе сонце” – найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли російські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юнона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата – то хороми Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро.
Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом. Снігове покриваю огорнуло і землю.
Увагу глядачів привертає забавна сценка: яскраво-червоне у сонячних променях лоша щойно взяло снігову ванну і ще не встигло обтруситися. Чорний собака обурено обгавкує “снігове чудовисько”.
Дивлячись на картину, відчуваєш дивовижний стан спокою і умиротворення, яким буквально дихає полотн’о. Адже К. Ф Юнон написав цю картину після дев’ятидобової бурі і виснажливого снігопаду. Хочеться надовго зберегти у пам’яті цей дивовижний сільський пейзаж, відчути себе вершником і проскакати засніженою вулицею на околицю села, поглянути у блакитну далечінь, звідки неквапливо йде весна…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)