Волелюбні ідеї в поемі Т. Г. Шевченка “Гамалія”
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів. Ми можемо втішатися і пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
Її охоронцями та захисниками були козаки. Слово “козак” означає “вільна людина”. Вони прагнули жити на вільній від ворогів землі, пишатися Україною.
І сором тут, і сором там –
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти,
В залізі руки принести
І перед всіми у кайданах
Стоять козакові…
Полон – безрадісне життя.
Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу.
Знаходячись у полоні, козаки не втрачають надії на
Загула Хортиця з Лугом: “Чую! чую!”.
І Дніпр укрили байдаки,
І заспівали козаки:
…Не кишені трусить,
Їдем різать, палить,
Братів визволяти.
У поемі навіть річки, острови і море допомагають козакам визволити своїх друзів з неволі. Сутички на чужій, турецькій землі були кривавими та запеклими:
Реве гарматами Скутера,
Ревуть, лютують вороги;
Козацтво преться без ваги –
І покотились яничари.
Полонених було врятовано. Бійку закінчено, козаки повертаються додому і прославляють свого ватажка:
Слава тобі, Гамалію,
На ввесь світ великий,
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!
У своїй поемі Т. Г. Шевченко змалював історично правдиву картину морського визвольного походу. Немає історичних фактів про цей похід, але ми бачимо в образі Гамалії українське козацтво, а у поневолених козаках увесь український народ. І те, що Гамалія без страху і перестороги бореться за визволення своїх товаришів, говорить про його безмежну любов до України і готовність віддати за її волю навіть своє життя.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)