Власні думки про неповторну особисту стежину життя людини
Для сучасної урбанізованої молоді образ “життєвої стежки” інколи може здатися застарілим поетичним символом. І все ж вона, напевно, існує, якби ми упродовж життя не користувалися послугами автомобілів, комп’ютерів, інтернетних мереж, вигідними знайомствами та зв’язками. І все ж ту єдину, неповторну життєву стежку маємо протоптувати самотужки, бо то – наш шлях від юності до зрілості, від батьківської опіки у самостійне життя. Тому так важливо не помилитися, обираючи свою стежину, щоб не вела вона нас надалі манівцями, щоб не поросла
Ми, діти НТР та інформаційного суспільства, не біймося застарілих символів, не цураймося стежки свого роду, шукаймо її ще в юності, ступаймо по ній твердо
Дуже Потрібними вважаю такі людські якості, як цілеспрямованість, наполегливість, неподоланний оптимізм. У досягненні мети важко обійтися без сталевої сили волі. Але, звичайно ж, боротися за визнання аж ніяк не можна, не рахуючись з думками та почуттями людей, які тебе оточують, не будуючи стосунки з ними на засадах Добра і Любові. Успіху може добитися тільки та людина, яка володіє особливим Божим даїзом чарівливості, умінням подобатися людям не зовнішніми рисами, а душевними якостями і згуртувати їх навколо себе. Хочу і вчуся бути таким. Вірю, що з такими ж людьми побудуємо щасливе майбутнє для себе і для Батьківщини!