Візит старої дами (стисло)
Дія відбувається в глухому швейцарському містечку Гюллене в 50-і рр.. XX ст. До містечка приїжджає стара мультимільйонерка Клара Цаханассьян, уроджена Вешер, колишня мешканка Гюллена. Колись в містечку працювало кілька промислових підприємств, але один за одним вони збанкрутували, і містечко прийшов в цілковите запустіння, а його жителі зубожіли. Мешканці Гюллена покладають великі надії на приїзд Клари. Вони розраховують, що вона залишить рідному місту кілька мільйонів на його оновлення. “Обробляти” гостю, будити в ній ностальгію за минулими
Щоб зійти у місті, в якому рідко зупиняються поїзди, Клара зриває стоп-кран і з’являється перед жителями в оточенні цілої свити своїх наближених, що складається з її сьомого чоловіка, дворецького, двох громив, весь час жують жуйку і несучих її паланкін, покоївок і двох сліпців Кобі і Лобі. У неї немає лівої ноги, яку вона втратила в автокатастрофі, і правої руки, втраченої в авіакатастрофі. Обидві ці частини тіла замінюють першокласні протези. За нею слід багаж, що складається
Клара вирішує разом з Іллом обійти всі ті місця, де колись вирувало їх пристрасть: Петер сарай, Конрадом ліс. Тут вони цілувалися і любили один одного, а потім Илл одружився на Матильді Блюмхард, точніше, на її молочної крамниці, а Клара вийшла заміж за Цаханассьяна, за його мільярди. Той знайшов її в гамбурзькому публічному домі. Клара курить. Илл мріє про повернення давно минулих днів і просить Клару допомогти рідному місту матеріально, що вона і обіцяє зробити.
Вони повертаються з лісу до міста. На святковому обіді, влаштованому бургомістром, Клара оголошує, що подарує Гюллену мільярд: п’ятсот мільйонів місту і п’ятсот мільйонів розділить порівну між усіма жителями, але за однієї умови – за умови здійснення правосуддя.
Вона просить свого дворецького вийти вперед, і жителі впізнають у ньому окружного суддю Хофера, який сорок п’ять років тому був суддею міста Гюллена. Він нагадує їм про судовий процес, який відбувся в ті часи, Клара Вешер, як звали пані Цаханассьян до заміжжя, чекала дитину від Ілла. Однак той привів на суд двох лжесвідків, які за літр горілки показали, що теж спали з Кларою, так що батьком очікуваного Кларою дитину нібито не обов’язково є Ілла. Клару вигнали з міста, вона потрапила в публічний будинок, а дитина, дівчинка, яка народилася у неї, померла через рік після народження на руках у чужих людей, у дитячому будинку, в який, згідно із законом, її помістили.
Тоді Клара присягнулася, що повернеться коли-небудь у Гюллен і помститься за себе. Розбагатівши, вона веліла розшукати тих лжесвідків, які, за їхніми словами, були її коханцями, і наказала своїм громили оскопити і засліпити їх. З тих пір вони живуть поруч з нею.
Клара вимагає, щоб здійснилося, нарешті, правосуддя. Вона обіцяє, що місто отримає мільярд, якщо хто-небудь вб’є Ілла. Бургомістр з гідністю від імені всіх городян заявляє, що жителі Гюллена – християни і в ім’я гуманізму відкидають її пропозицію. Краще бути жебраками, ніж катами. Клара запевняє, що готова почекати.
У готелі “Золотий апостол” в окремому номері коштує привезений Кларою труну. Її громили щодня носять з вокзалу в готель все нові і нові траурні вінки та букети.
У магазин Ілла входять дві жінки та просять продати їм молока, масла, білого хліба і шоколаду. Подібної розкоші вони ніколи собі не дозволяли. Причому отримати все це вони хочуть в кредит. Наступні покупці просять дати їм коньяку і самого кращого тютюну, і теж в кредит. Илл починає прозрівати і, страшно хвилюючись, запитує, ніж усі вони збираються розплачуватися.
Тим часом з клітки Клари, яка вже встигла змінити сьомого чоловіка “на восьмий, кіноактора, збігає чорний барс. Треба сказати, що в молодості Ілла вона теж називала “своїм чорним Барсом”. Всі жителі Гюллена вживають заходів обережності і ходять по місту зі зброєю. Атмосфера в місті загострюється. Илл відчуває себе загнаним у кут. Він іде до поліцейського, до бургомістра, до священика і просить їх захистити його, а Клару Цаханассьян заарештувати за підбурювання до вбивства. Всі троє порадили “не брати те, що трапилося близько до серця, бо ніхто з жителів не прийняв пропозицію мільярдерки всерйоз і не збирається його вбивати. Илл, однак, зауважує, що на поліцейському теж нові черевики, а у роті золотий зуб. Бургомістр красується в новому краватці. Далі – більше: городяни починають купувати собі пральні машини, телевізори, автомобілі. Илл відчуває, до чого йде справа, і хоче виїхати на поїзді. До вокзалу його проводжає натовп на вигляд доброзичливих городян. Илл, проте, так і не вирішується увійти в поїзд, бо боїться, що, як тільки він опиниться в вагоні, його відразу ж схопить хто-небудь з них. Чорного барса нарешті підстрілювати.
До Клари приходять міський лікар і шкільний учитель. Вони повідомляють їй, що місто знаходиться в критичному положенні, оскільки їхні співгромадяни дуже багато собі накупили, і тепер настав час розплати. Вони просять дати їм кредити, щоб відновити діяльність підприємств міста. Пропонують їй купити їх, розробити поклади залізної руди в Конрадовом лісі, добувати нафту в долині Пюкенрід. Краще вкласти по-хазяйськи мільйони під відсотки, ніж викинути на вітер цілий мільярд. Клара повідомляє, що місто і так вже давно цілком належить їй. Вона хоче лише помститися за ту руду дівчину, яка тремтіла від холоду, що жителі проганяли її з міста і сміялися їй услід.
Городяни ж тим часом веселяться на весіллях Клари, які вона влаштовує одну за одною, чергуючи їх з шлюборозлучними процесами. Вони набувають все більш і більш заможний і елегантний вигляд. Громадська думка складається не на користь Ілла. Бургомістр розмовляє з Іллом і просить його, як порядну людину, покінчити з собою власноруч і зняти гріх з городян. Илл відмовляється це зробити. Однак з неминучістю своєї долі він, схоже, вже майже змирився. На зборах міської громади городяни одностайно ухвалюють рішення покінчити з Іллом.
Перед зборами Илл розмовляє з Кларою, яка визнається, що до цих пір любить його, але ця любов, як і вона сама, перетворилася на скам’яніле чудовисько. Вона збирається відвезти його тіло на берег Середземного моря, де в неї є маєток, і помістити його в мавзолей. Тим же ввечері, після зборів, чоловіки оточують Ілла і позбавляють його життя, запевняючи, що роблять це лише в ім’я торжества справедливості, а не з користі. Клара виписує бургомістру чек і під захоплено-хвалебні вигуки городян покидає Гюллен, де вже щосили димлять труби заводу, будуються нові будинки, всюди кипить життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)