Соціальні контрасти “старої милої Англії” у творчості Ч. Діккенса (за романом “Пригоди Олівера Твіста”)

Роман “Пригоди Олівера Твіста”, як і перший твір Діккенса, позначений од – нолінійністю зображення Добра і Зла. Позитивних і негативних героїв розділяї глибока прірва. Нездоланна прірва – і між бідністю та багатством тогочасної Ан глії. Таке світобачення автора зумовлене його власним досвідом і враженнями від пережитих страждань. У дитинстві і підлітковому віці Діккенс зазнав немало по невірянь, багато і тяжко працював. Живучи в убогості, підліток з Лондона мрі яв про людську доброту, про щастя простої людини, писав потай свої розповіді,

в яких неодмінно щастя діставалося тому, хто його заслужив, хто його виборов, пройшовши шлях, сповнений приниження і страждань.

Коли батька кинули до боргової тюрми, юний Діккенс змушений був стати до роботи – по 16 годин на добу клеїв у складському приміщенні ярлики на банки і ваксою. Прокинувшись вранці на околиці міста, поспішав через увесь Лондон па роботу, придивляючись до життя лондонців – бідних і багатих, до їхнього вбран ня, до помешкань, до виразу “їхніх облич. Все те у серці майбутнього письменника накопичувалося до безцінної скарбниці людських образів.

Щиро і правдиво, з назаперечною

любов’ю зобразив Діккенс свого героя. Кп нувши малого на самісіньке дно життя, автор поступово підняв його із сирітської самотності і безвиході до вершин щастя, багатства і людської гармонії. Дія цьо го довелося перекинути хисткий місток через прірву між Добром і Злом, між бід ністю і багатством, хоча впродовж більшої частини книги важко було уявити, що знедоленій дитині до снаги буде перебратися тим містком на інший бік прірви.

Робітний дім – убогий і смердючий, за сотню верст від столиці, ферма у чи стому полі, де містився сирітський притулок, наука у сажотруса і трунаря, постій не недоїдання і стусани дорослих, покарання за неслухняність і просто за те, що попросив добавки вівсяної каші, нарешті, фраза, яку наполегливо вкладали до­рослі до його свідомості: “Цей хлопець скінчить життя на шибениці”.. Через всі ці етапи пройшов Олівер Твіст, перш ніж зустрівся з людською добротою і еле­ментарною людяністю.

Гармонія як і контрасність у творах Діккенса – вражаюча. Якщо треба пока­зати пригнічений настрій малого Олівера, то безрадісними виглядають природа, околиці і навіть віслюк “перебуває у глибокій задумі, розмірковуючи, мабуть, про те, чи зостанеться йому капустяний качан, коли він довезе до місця призначення свій візок з двома мішками сажі”.

Картина міняється, коли юний Олівер опинився в будиночку місіс Мейлі в оточенні доброзичливих людей. Його серце наповнилось гармонією. Троянди біля ганку, польові квіти довкола і сонце – справжнє сонце, без сірих ранків, без ту­манів і мряки! Тут, на сільському цвинтарі, невидима єдність з душею померлої неньки виглядає світлою і гармонійною: “Олівер часто приходив туди і, уявляючи собі вбогу могилку, в якій лежала його мати, сідав на лавочку й нишком плакав, та коли він здіймав очі до високого неба над головою, думка про те, що вона ле­жить у сирій землі, зникала, а з нею зникала й гіркота, і залишався тільки сму­ток”. Три місяці на лоні природи в оточенні місіс Мейлі, її сина Гаррі та чарівної Роз минали як у раю, сповнені найвищого блаженства.

Однак розповідь Діккенса триває далі, автор знову і знову вдається до контрас­тів, щоб підсилити гостроту сприйняття подій і конфліктів. Перед читачем знову кубло грабіжників і злодіїв, підступні змови і жорстокість, злі інтриги і лукаві пла­ни, а серед того суспільного бруду – Ненсі, наче ніжний промінчик світла, якому судилося згаснути у нетрях того болота. Її смерть доводить, що далеко не всім у світі несправедливості і контрастів вдається дістатися до омріяного щастя, багат­ства, гармонії. До речі, за Діккенсом, щастя має підкріплюватися обов’язково ба­гатим спадком, доказами добропорядності і шляхетного походження, бо такими були реалії “старої милої Англії”.

Від убогості до вершин слави й багатства пройшов і сам автор розповіді про “життєвий шлях парафіяльного хлопчика”. Діккенс став класиком ще за життя, ним захоплювалися в Англії та Америці, читала вся Європа, а його спадок після смерті сягнув 93 тисяч фунтів стерлінгів, що перевищило особисті статки англій­ської королеви.

Завершити твір про майстра соціальних контрастів хочу уривком з роману Чарльза Діккенса “Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі”:

“Вони мчали в кареті повз строкату низку міських картин, і цікаво було сте­жити, як химерно чергуються ті картини в них перед очима. Крамниці розкішних убрань, тканин, завезених з усіх країв світу, знадливі вітрини, де все збуджува­ло пересичений смак… вази, тарелі, келихи, рушниці, шаблі, пістолі, патентовані знаряддя згуби, кайдани для злочинців, пелюшки для немовлят, ліки для хворих, труни для померлих, цвинтарі для небіжчиків – усе те шикувалося вряд, насува­лось одне на одне, пролітало немовби в барвистому танці, як фантастичні групи на полотнах давнього голландського маляра, даючи сувору науку байдужій і не­впинній юрмі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Соціальні контрасти “старої милої Англії” у творчості Ч. Діккенса (за романом “Пригоди Олівера Твіста”)

Categories: Шкільні твори

Links