“Витоки непереможного народного духу, його незнищенність”
Дивлячись на нинішню серйозну і відчайдушну боротьбу українського народу за свою суверенність, незалежність і самостійність, хочеться не тільки захопитися, але і задатися питанням, звідки все це взялося. Ще рік тому українське суспільство можна було назвати апатичним, незацікавленим у своєму майбутньому і сплячим. Зараз – інша справа. Все так різко змінилося, і всі ми зараз бачимо, якою ж у нашого народного руху непереможний дух, як його неможливо знищити. Про це цікаво поміркувати трохи більш детально і докладно.
По-перше, хотілося б
По-друге, хотілося б віддати належне нинішньому поколінню українців, всім тим, хто не боїться відчайдушної і впевненої боротьби сьогодні. Втім, такий поворот виглядає логічним. Вже деякий час Україна залишалася незалежною. Незважаючи на те, що ніяких успіхів ні держава, ні суспільство не досягли, всі вже звиклися з думкою про те, що Україна існує, і що вона – це наш дім. Саме з цієї причини українці настільки хочуть зберегти нашу країну в цей важкий для неї час, сподіваючись на те, що рано чи пізно хоч якийсь прогрес буде розпочато, а життя стане трохи кращим. Безумовно, історична пам’ять українського народу, що перейшла від предків, які боролися за незалежність дуже сильно, допомагає всім і сьогодні.
Я думаю, що існує два основних витоки непереможного народного духу і його незнищенності. По-перше, це історія, де багато предків нинішніх українців боролися з ворогами нашої країни, домагаючись для неї усіляких благ. По-друге, це сучасність, коли українцям було кинуто виклик, і це тільки консолідувало їх, налаштувавши на подальшу боротьбу. Саме це і є основними чинниками того, що ми можемо мати сьогодні.