Вітчизняна війна 1812 року в долях головних героїв роману Л. Н. Толстого “Війна й мир”
Оповідання про війну 1812 року Л. Н. Толстой починає із суворих і врочистих слів: “12 червня сили Західної Європи перейшли границі Росії, і почалася Війна, тобто відбулося противне людському розуму й всій людській природі подія”. Товстої прославляє великий подвиг російського народу, показує всю силу його патріотизму. Він говорить про те, що у Вітчизняній війні 1812 року “ціль народу була одна: очистити свою землю від навали”. До здійснення цієї мети були спрямовані помисли всіх справжніх патріотів – від головнокомандуючого Кутузова
Перемоги над ворогом жагуче бажають Наташа Ростова й Марья Болконская. Князя Андрія звістка про вторгнення ворожих військ у Росію застало в Молдавській армії. Він негайно попросив фельдмаршала Кутузова перевести його в Західну армію. Тут йому було запропоновано залишитися при особі государя, але він відмовився й зажадав призначення в полк, чим “навіки втратив себе в придворному світі”. Але це мало турбувало князя Андрія
Навіть його особисті
Але коли звістки про катастрофу, що наближається, дійшли до його свідомості, він зайнявся ідеєю, що йому призначено “покласти межу влади звіра”, і вирішив убити Наполеона. Зустріч із солдатами й ополченцями в Можайске, а також присутність при Бородінському бої привели до найглибших змін у його свідомості. Пьеру схотілося вирватися зі звичного життєвого кола й відмовитися від свого багатства. Він зрозумів, що “все це, коли й коштує чого-небудь, те тільки по тій насолоді, з яким все це можна кинути”.
Його охопило бажання стати солдатом: “Увійти в це загальне життя всією істотою, перейнятися тим, що робить їх такими”. Перед ним устало питання: “Як скинути із себе все це зайвий, диявольський, весь тягар цієї зовнішньої людини?” Пьер вирішив з’єднати свою долю з долею свого народу
И коли він потрапив у полон, свідомість правильності обраного їм шляхи допомогла йому перенести найтяжкі моральні й фізичні страждання. Наташа Ростова в переддень війни переживала особисту трагедію – розрив з коханою людиною. Їй здавалося, що життя її скінчилася й “той стан волі й відкритості для всіх радостей ніколи вже не вернеться більше”. Наташа була важко хвора, і, здавалося, не було навіть надії на її видужання. Але, незважаючи на це, вона дуже близько до серця прийняла народне нещастя
Її почуття патріотизму з усією яскравістю виявилося в сцені підготовки до від’їзду з Москви. Вона була вражена, довідавшись, що, у той час як вони займають своїми речами підводи, поранених наказано залишати в Москві. “Зі знівеченим злістю особою” вона ввірвалася в кімнату до батьків і буквально наказала їм віддати підведення для поранених
У ній прокинулася її натура – рвучка й вогнева. Таким чином, відбулося повернення Наташи до життя, як би її друге народження. З якою самовідданістю вона доглядала за пораненим князем Андрієм!
Доля підготувала їй нові важкі випробування – втрату коханої людини (тепер уже назавжди), а незабаром і смерть молодшого й любого брата Пети. Але навіть у мінуту страшного горя й розпачу Наташа не може думати тільки про себе. Вона день і ніч доглядає за матір’ю, що злягла після одержання звістки про загибель сина. Можна сміло затверджувати, що війна виявилася суворою перевіркою для всіх героїв роману. Товстої, поставивши їх перед особою смертельної небезпеки, дав їм можливість виявити всі ті людські якості, на які вони здатні
И князь Андрій, і Пьер, і Наташа витримали випробування, що змусило читачів перейнятися до них ще більшою симпатією, схилитися перед їхньою стійкістю й відвагою
(1 votes, average: 5.00 out of 5)