Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор”

Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор”

У своєму творі автор підносить і намагається розв’язати багато проблем сучасності, про які в той час далеко не кожен митець зважився б взагалі говорити. Тому й мав роман “Собор” такий величезний резонанс у суспільному та культурному житті країни.
Спробуємо визначити, які ж проблеми піднімає твір. Для цього наведемо кілька цитат з тексту. Перш за все у творі вирішується питання культурної та історичної пам’яті, культурної традиції, яку мають перейняти та продовжити молоді люди нового покоління: “Чому пісень не співаєте, а слухаєте

тільки готові з отих коробок? Чому навіть ваш сміх не схожий на той, яким сміялося козацтво?”. Дійсно, народна пісня є джерелом поетичного натхнення нації, в ній виражаються болі, переживання і радощі багатьох поколінь. А молодь далеко не завжди знає хоча б кілька народних пісень, а тим більше співає їх. Механізована музика забиває творчий порив душі, нищить поетичне натхнення. І це проблема не тільки того покоління, про яке пише Олесь Гончар. Для нас, сучасників, вона стоїть ще гостріше. А тому письменник з болем запитує: “Пісні роботів? Стіннопис електронних Рафаелів? А як же з тим, що витворила культура
кожної нації? Як із собором, з народними звичаями, з неоціненними знахідками Яворницького?” Дійсно, чи можна відмовитися від здобутків багатьох поколінь наших пращурів, віддаючи перевагу панельним коробкам, схожим на людський мурашник, репродукціям замість картин, комп’ютеру замість людського снілкування? Талановитий письменник немов зазирає вперед і бачить, наскільки загостряться усі поставлені ним у творі проблеми, наскільки механізованим стане суспільство кінця XX – початку XXI століття! I письменник запитує кожного з нас, усе наше покоління: “Чи збагачується духовно сучасна людина? А якщо збагачується, то за рахунок чого?..” Чи за рахунок своєї духовної праці, чи є тільки механічним споживачем тих культурних цінностей, які їй пропонують з екранів телевізора та за допомогою інших технічних засобів? Варто задуматися над цим. Бо невже ми скоро станемо зовсім байдужі до книги, до пісні, до слова живого: “Нова ера загірна, чи не збайдужіє вона до слова поетів?..”
Письменник жив в епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва! Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином ніби викидало за межі своєї свідомості цілу частину історичного духовного досвіду: “Звідки виникає, психологія браконьєрства? Звідки дух руйнування?”. Так чому ж у нашиму суспільстві так багато людей, які живуть тільки сьогоднішнім днем, абсолютно не думаючи про майбутнє, не замислюючись над наслідками своїх вчинків? Так само, як і ті дикі сучасні варвари, які увірвалися вночі до собору, щоб влаштувати бенкет. Чи схожі вони на людей? Ні, скоріше нагадують первісних мавп…
Герої роману, зокрема Микола Баглай, замислюються над сенсом людського існування, призначенням людини в цьому світі і розуміють: “Самий смисл буття не в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, знати насолоду праці й поезії людських взаємин. А щоб навчитися цим дорожити, відчути потребу це берегти”… Я цілком погоджуюся з цією думкою, оскільки людина починається саме тоді, коли вона усвідомлює цінність праці й любові, піклування батьків про неї і її піклування про них, краси природи навкруги, важливість кожного дня життя, необхідності діяння заради близьких людей і країни.
На нас дивитимуться наші нащадки і бачитимуть кожен наш крок, тому ми відповідальні за своє буття: “Так у чому ж все-таки він, “кінечний зміст всієї мудрості земної”? Як бути справжнім? Як досконалитись? Як маєш повестись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи?.. Нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?..”
І треба берегти середовище, в якому ти знаходишся, щоб не довелося потім з болем вигукувати: “Доки будемо отруювати Дніпро? Доки труїтимемо повітря?”
Кожна людина повинна усвідомити, що життя може змінитися тільки завдяки її діям і діям таких же, як вона. Тому що не можна чекати прекрасного суспільства, яке для тебе зробить хтось великий і добрий. Починати необхідно із себе самого.
А ще автор підносить дуже важливу проблему: ставлення людини до своїх батьків, які виростили її, дали можливість піти в життя освіченою, розумною. Чи можна поважати людину, яка відмовилася від свого батька, віддавши його на піклування державі? Звичайно ж, ні! Тому що на повазі до батьків тримається загалом повага до людей, вміння турбуватися про інших, не бути егоїстом: “Чому епоха породжує досі “людей-авосьок”., самозванців, батько-продавців, лакиз і крутіїв?”. Дійсно, чому такі люди живуть поряд а нами, користуються нашою довірою і повагою, користуються нашою добротою й інтелігентністю, а ми не зупиняємо їх у такому омріяному “кар’єрному зростанні” і мовчимо, бачачи, як вони калічать людські душі? Мовчання – це теж злочин…
Роман Олеся Гончара змушує читача замислитися над своїм власним життям, визначитися в життєвих цінностях, пріоритетах, переосмислити своє ставлення до багатьох речей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та...
  2. ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОГО БУТТЯ НАЦІЇ У РОМАНІ О. ГОНЧАРА “СОБОР” Годинник вічності поволі відраховує останні миттєвості другого тисячоліття, а нажахане людство пильно вдивляється в обличчя нової епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голоду і перенаселення, ядерної катастрофи і екологічної кризи. Та чи не найважливішою серед них є загальнопланетарна проблема втрати духовності. Коли одного з відомих політиків Збігнєва...
  3. Проблема духовності людини у романі О. Гончара “Собор” Що ми вкладаємо в поняття “духовність”? Одразу не відповіси. Словники часто уникають давати визначення духовності: думаю, настільки це багатогранне, ємне і всеохопне слово, за яким приховуються такі якості людини (духовною може бути тільки вона!), як доброта, повага до людей, прагнення зберегти пам’ять роду і народу, вірність, високі моральні переконання, щирість,...
  4. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом...
  5. Екологічні проблеми в романі О. Гончара “Собор” Роман “Собор” Олеся Гончара став справжнім явищем в українській літературі. Він порушував головні проблеми часу. Автор точним чуттям художника передчував і час оновлення суспільства, і час великої біди для народу, яку готували в ті далекі 60-і пристосуванці, юшкоїди, що мислили на рівні своїх потреб, а не на державному рівні. У...
  6. Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що...
  7. “Батьки і діти” у романі 0. Гончара “Собор” І. Складна і незвичайна доля роману “Собор”. (“Собор” був заборонений і не видавався десятиліттями з багатьох причин. І одна з них – показ проблеми, яка існуваїа завжди, але якої не могло бути в Радянському Союзі – проблеми “батьків і дітей”. Та ще й цей конфлікт відбувається не на побутовому рівні,...
  8. Ідея духовного багатства людини у романі О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – складна постать в українській літературі. Він не боявся відгукуватися на найсуперечливіші проблеми, які ставив час, тому його твори залишають неоднозначне враження. Складні проблеми буття людини в суспільстві знайшли своє втілення в романі “Собор”, доля якого склалася непросто. Певна публіцистичність роману загострювала поставлені проблеми, тому автор зазнав гонінь...
  9. “Зв’язок поколінь у романі О. Гончара “Собор” Невдовзі після створення Олесем Гончаром роману “Собор” вражений Григір Тютюнник написав авторові листа, де зазначив: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять…”. Саме так незабаром і сталося – роман О. Гончара “Собор” був заборонений...
  10. Філософія буття у романі О. Гончара “Собор” … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що...
  11. Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину...
  12. Ідея духовного багатства людини в романі Олеся Гончара “Собор” Коштує собор, мовчить… Німий свідок історії? Ні, він свідок спустошення, падіння людських душ. Своїм мовчанням кидає людству докір. Кінець XX сторіччя – епоха економічного, “морального” прогресу. Не хочемо визнати, що деградує майже кожними, поглиненими власними проблемами. Тому актуально звучить тема, що піднімає в романі “Собор” Олесь Гончар, – відродження духовності,...
  13. Собор як символ духовної краси людей (за романом “Собор” О. Гончара) Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання,...
  14. Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину...
  15. Ідея духовного багатства людини у романі Олеся Гончара “Собор” Роман “Собор” – це твір інтелектуального наповнення, гостропроблемний і дискусійний. З’явившись в українській літературі у кінці 60-х років, він був тим сплеском, який зіткнув больові точки суспільства. У романі гостро поставлені питання збереження навколишнього середовища, збереження пам’яток минулого, збереження цільності людської душі. Олесь Гончар один із перших вказав на небезпеку...
  16. Собор як символ духовної краси людей. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор” Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання,...
  17. Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це –...
  18. “Собори душ своїх бережіть” (за романом О. Гончара “Собор”) “Горда поема степового козацького зодчества” – так характеризує О. Гончар головного персонажа роману – Собор. Це він височіє над робітничим селом, що притулилося до великого промислового міста на півдні України. І це навколо нього обертаються події, зображені в романі, навколо нього точаться суперечки. Найперше, про що хоче нагадати перо письменника,...
  19. Твір роздум за романом О. Гончара “Собор” Ростуть зараз у нашій країні собори та церкви. Кожного року тільки й чутно: то з’явилася каплиця, то збудували храм, то народжується молитвений будинок. Що це: данина моді, чи люди й справді зрозуміли, що своєю бездуховністю вони зробили гірше тільки собі, що тому і народжуються нездари та гультяії, бо мають лише...
  20. Собор як символ духовної краси людини за романом Олеся Гончара Художній світ одного з найвизначніших письменників сучасності – Олеся Гончара – вражає глибоким проникненням у найживотрепетніші проблеми нашого часу, пристрасним бажанням, захистити людське в людині. Це – продовження гуманістичних традицій української літератури, в центрі уваги якої завжди був внутрішній світ особистості. Твори Олеся Гончара збагачують скарбницю духовного досвіду сучасників. Добро...
Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор”
«
»