Науковці, відтворюючи історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців… І виходить, що з часів Володимира Великого ця історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир; у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави ві” встановив пріоритет загальнослов’янських богів перед душами предків. Яке ж намисто сплелося за тисячу років?
Другою перлиною стало православ’я
– і вже візантійські ієрархи борються проти “бісівських танців”. Католицтво Польщі й Литви: за шістсот років воно розійшлося із православ’ям не лише в питанні персоніфікації Святого Духа, і ніяка Унія не може виправити становища. Руїна: “латинщики” й “схизматики” завзято рубають одні одних, уніатів та іудеїв. Російська імперія проголосила державною релігією православ’я – і смиренні святі отці не схильні терпіти й прощати. І тому іудеї, що не зреклися віри батьків, не можуть жити, де схочуть, а лише у “місцях осідлого проживання”. І якийсь лютеранин Якуб Петерс та його дружина
Анна, у дівоцтві Петрова, православна, могли бути засуджені на двадцять років каторги, якби віднесли хрестити свого сина Карла у кірху, а не у православну церкву. Та й сама Анна за таємний перехід до лютеранства поїхала б на каторгу – довічно. І їхали у Забайкалля, на Сахалін, дзвеніли кайданами інославні, язичники, старообрядці… За віру. За законом. За радянських часів до цієї недружної сім’ї приєдналися ще дві претендентки на Божу Любов – Українська Автокефальна Православна Церква та Жива Церква. За словами Булгакова, святі отці з канонічної Православної Церкви ненавиділи колег з Української та Живої церков, “українці” ненавиділи “живих” та “москалів”, а “живі” відповідали взаємністю. Утім, офіційною релігією було проголошено атеїзм – і життя не стало нікому. Тільки згодом, зціпивши зуби й підсміюючись, дозволили животіти “під гласним надзором” райкомів і обкомів деяким наймасовішим конфесіям, які легко було контролювати. Усі інші існували у підпіллі, наче перші християни за часів Юліана Відступника.
Після проголошення Україною незалежності деякий час прихильністю влади користувалася новонароджена Українська Православна Церква – Київський Патріархат, але статусу офіційної вона не набула. Зараз у нашій країні офіційно зареєстровано кілька десятків різних конфесій та сект – і традиційних для України, і “мігрантів”. Але ніхто з посадовців не претендує більше на роль Судді і не каже, що всі вони, згідно з Конституцією, рівні, нічого не зробиш, але деякі – рівніші за інших. Нитка розірвалась, і може, коралі, перли й дукати тепер триматимуться на іншій основі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)