Вірша А. С. Пушкіна про любов
Любовна лірика Пушкіна виконана ніжних і світлих почуттів до жінки. Ліричного героя віршів про любов відрізняють самовідданість, шляхетність, глибина й сила почуття. Тема любові, що розкриває широку палітру переживань людини, відбита у віршах “Згасло денне світило…” (1820), “Я пережив свої желанья…” (1821), “Зберігай мене, мій талісман…” (1825), “ДО***” (“Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”, 1825), “На пагорбах Грузії лежить нічна імла…” (1829), “Я вас любив: любов ще, бути може…” (1829) і ін.
Любов і дружба
Любов у лірику Пушкіна – це здатність піднятися над дрібним і випадковим. Висока шляхетність, щирість і чистота любовного переживання з геніальною простотою й глибиною передано у вірші “Я вас любив…” (1829). Це вірш – зразок абсолютної поетичної досконалості. Воно побудовано на простому й вічно новому визнанні: “Я вас любив”. Воно повторюється три рази, але щораз у новому контексті, з новою інтонацією, що передає й переживання ліричного героя, і драматичну історію
Практично всі слова вжиті поетом у своєму прямому значенні, єдине виключення – дієслово “згасла” стосовно любові, і те ця метафоричность не виглядає якимось “виразним прийомом”. Величезну роль грають паралелі й повтори однотипних конструкцій: “безмовно, безнадійно”; “те боязкістю, то ревнощами”; “так искренно, так ніжно”. Ці повтори створюють енергію й одночасно елегійну наповненість поетичного монологу, що закінчується геніальною пушкінською знахідкою – сповідь переміняється жагучим і прощальним побажанням: “…Як дай вам Бог улюбленої бути іншим”. До речі, сполучення “дай вам Бог” часто використовується в контексті прощання.
Гармонічн і музичної робить цю елегію й п’ятистопний ямб, і точні, прості рими, і відсутність переносів, збіг синтаксичної структури словосполучень і речень із віршованим рядком. І звичайно, зовсім чарівливо обіграний звук “л” в останньому чотиривірші.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)