Виражальні засоби в “Патетичній сонаті”
“Патетична соната” великою мірою ідейно випливає з “Народного Малахія”: Ілько, поет, який називає себе “Я” – наче продовження самого Малахія. “Проект негайної реформи людини” перетворюється в поетичну програму, щоб “над світом замаяв прапор “вічної любові””.
Основні ідеї “Народного Малахія” просліджуються і в “Патетичній сонаті”. Поет нагадує листоношу. Провідною темою стає “Патетична соната” Бетховена, яка, власне, і структурує твір. Зміст, здається, продиктовано настроєм частин, Для
Герої п’єси живуть в одному будинку, вони всі слухають у виконанні Марини твір Бетховена, проте асоціації в них зовсім різні. “Я” уявляє кохану дівчину, пристрасть ніжну й романтичну, її батько – безмежні українські степи та героїчне минуле, а самій Марині ввижаються замки з російським та польським гербами.
Поет переживає внутрішній конфлікт особистого й суспільного, саме тут і криється головна драма людини того часу. Марина обирає не поета-ідеаліста, а людину дії – Андре, бо “поезія не може стріляти з рушниці”
Вивчаючи Кулішеву “Патетичну сонату”, досить легко провести паралелі з “Я (Романтика)” Миколи Хвильового, де події відбуваються приблизно в той же час і конфлікт той же: суспільне – особисте. “Я” страчує свою матір.
У “Патетичній сонаті” М. Куліш вдасться до прийому нерозривного поєднання музики з літературою. Треба сказати, що на той час синтез мистецтв був досить популярним серед українських митців, які прагнули створити нове мистецтво, яке б відповідаю вимогам доби. Тут слід згадати “поезомалярство С. Семенка”, “кларнетизм” та бодлерівську поліфонічність у П. Тичини. Мажорний чи ліричний тон часто змінюється на трагічній та глибоко розпачливий.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)