Викриття і заперечення прислужництва та зазнайства в байці “Цуцик” – ІI варіант ЛЕОНІД ГЛІБОВ
II варіант
Спогади дитинства… Найяскравіші спогади в житті. Слухаючи казки старої бабусі, Леонід Глібов так і уявляв перед собою тварин, які були добрими і злими, багатими й бідними. Були серед них пани й кріпаки. Усе, як у людей. Мабуть, ще тоді, у ранньому дитинстві, прокинувся у хлопчика талант, який через багато років прославив Леоніда Глібова – найвидатнішого українського байкаря.
“Лисиця-жалібниця”, “Щука”, “Вовк і Кіт”, “Цуцик” – назви байок свідчать про те, що героями є тварини, а прочитай уважніше –
Для прикладу розглянемо байку “Цуцик”. Діалог між двома собаками, які зростали разом, а потім їхні шляхи розійшлись. Цуцик запанів, відпочиває тепер на вікні розкішного будинку, а Бровко так і залишився дворовим псом.
Чому ж так по-різному склалися долі обох собак? У Бровка справжнє собаче життя. Він день і ніч стереже двір, а за свою службу отримує або препогану їжу, або лупцювання. Бровко – чесний трудівник, який цілком
Чому ж Цуцик живе в панських горницях, м’яко спить і ласо їсть? За що ж його так шанують? Цуцик пояснює Бровкові: “Я те роблю, чого ти не зумієш: на задніх лапках я по-вченому служу”.
Паразитизм, зазнайство, прислужництво – ось що викриває й заперечує Глібов у байці “Цуцик”. Байкар виступає на захист Бровка – безправної працьовитої людини. А Цуцик – нікчемний панський прислужник і вискочка, який викликає тільки осуд і презирство.
На жаль, і в наш час багато таких людей, які хизуються своїм неробством, вважають себе панами і зневажають простих трудівників.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)