Скорочено ЩУКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ

На Щуку хтось бумагу в суд подав,

Що буцімто вона такеє виробляла,

Що у ставу ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть, другого обідрала.

Піймали Щуку молодці

Та в шаплиці

Гуртом до суду притаскали,

Хоча чуби й мокренькі стали.

На той раз суддями були:

Якіїсь два Осли,

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа, –

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий.

За стряпчого, як завсігди годиться,

Була приставлена Лисиця…

А чутка у гаю була така,

Що ніби Щука та частенько,

Як тільки

зробиться темненько,

Лисиці й шле – то щупачка,

То сотеньку карасиків живеньких

Або линів гарненьких…

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав

(Хто ворогів не мав!), –

А все-таки катюзі,

Як кажуть, буде по заслузі.

Зійшлися судді, стали розбирать:

Коли і як воно було, і що їй присудити?

Як не мудруй, а правди ніде діти,

Кінців не можна поховать…

Не довго думали – рішили

І Щуку на вербі повісити звеліли.

“Дозвольте і мені, панове, річ держать!-

Тут обізвалася Лисиця, –

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, –

У річці вражу Щуку утопити!”

“Розумна річ!” – всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули у річку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Скорочено ЩУКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ