Виклад глави з роману “Війна й мир”: Переправа через Німан
Переправа через Німан-цей початок війни. В армії Наполеона перебували польські війська, їм і стояло почати війну з Росією. Саме тому, щоб викликати в них приплив любові до своєї особи, Наполеон надягає польський мундир і, “зненацька для всіх і огидно як стратегічним, так і дипломатичним міркуванням, наказує настання. Товстої з іронією описує Наполеона, це виражається не тільки в описі зовнішності, але й у використанні в цій главі французьких шарі й виражень
Польське військо зі сліпим преклонінням ставиться до Наполеона: “На всіх особах
Сам же імператор давно звик до цьому й тяготиться вираженням любові до себе. Він сідає на березі ріки, дивиться в підзорну трубу на іншу сторону, не зауважуючи, як щасливий паж, на чиїй спині лежить труба, щоб було зручно імператорові Наполеон не зауважує цього, тому що переконано у власній значимості, преклоніння
Він змушує солдатів гинути зовсім безглуздо: “Улани чіплялися один за одного, звалювалися з коней, коня деякі тонули, тонули й люди, інші намагалися плисти хто на сідлі, хто тримаючись за гриву. Вони намагалися плисти вперед на ту сторону й, незважаючи на те, що за полверсти була переправа, пишалися тим, що вони пливуть і тонуть а цій ріці під поглядами людини, що сидели на колоді й навіть що не смотрели на те, що вони робили”.
Безглузда загибель людей викликає в автора біль і осуд тих, хто не Піклується б збереженні людського життя, і він пише про їх із гнівом і іронією, тим самим змушуючи читача задуматися про те, що таке Війна, яка ціна людського життя на війні: “Чоловік сорок улан потонуло в ріці, незважаючи на вислані рятуйте!. Більшість прибилася назад до цього берега. Полковник і N кілька людей переплили ріку й із працею вилізли на той берег. Але як тільки вони вилізли в про шлепнувшемся на них, що стікає струмками мокрому платті, вони закричали: “Виват!”, захоплено дивлячись на те місце, де стояв Наполеон, але де його вже не було, і в ту хвилину вважали себе щасливими”.
Разюче звучить фінал глави: за загибель людей польський полковник одержує від імператора орден Почесного легіону. Але Толстой знає підсумок діяльності Наполеона, і остання фраза глави звучить так: “Кого хоче погубити – позбавить розуму”.
До сцени переправи через Німан можна знайти аналогії й в описі війни Т805 року, коли загону, де служить Микола Ростов, наказано запалити міст через ріку Энс, Полковник Шуберт, командир загону, наказує всім гусарам бігти на міст, хоча наказ могли б виконати всього два чоловіки. У результаті французи починають обстріл, гинуть люди. Але “наш Богданич порядки знає”, він знає, що чим більше людей задіяно, тим більше шанс одержати нагороду. Ніхто не думає про збереження життя людей. Коли в полковника запитують про гютери, він счастливей ули “Дрібничка! Два гусари поранений, і один наповал”. Товстої не випадково використає загальні риси в описі цих двох сцен. Він хоче показати, що війна 1812 року починається як звичайна загарбницька війна, і тільки потім, після пожежі Смоленська, вона стане війною народної, вітчизняної, коли росіяни виявлять свої кращі національні якості й всіх завойовників осягне одна доля^-вони будуть вигнані з росіянці землі
Якісь портрети Толстої брав зі свого власного життя. “Я б соромився друкуватися, коли б вся моя праця полягала в тому, щоб списати портрет, дізнатися, запам’ятати”, – говорив він в одному зі своїх листів. Для нього було важливо написати портрет не однієї людини, а цілої групи людей
(1 votes, average: 5.00 out of 5)