Відтворення просвітницького ідеалу людини в романі Даніеля Дефо “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди мореплавця Робінзона Крузо” Коли у побуті згадують ім’я Робінзона, то найчастіше мають на увазі людину на безлюдному острові чи у переносному значенні самотню людину, відрізану від усього світу. У такий спосіб зазначають ситуацію, де визначаючи її особливості, можна виділити романтику, постійно відчутну поезію обставин. Ця сувора поезія збуджує особливе почуття причетності до всього, що робить Робінзон. Спочатку він з метою
самозбереження, а потім і самоствердження перетворює острів Відчаю на острів Надії. Робінзон зосереджує всі духовні та фізичні сили на подоланні несприятливих обставин. Він діє в надзвичайних умовах, і в той же час кожній людині ці умови здаються чимось знайомими. Ситуація вимагає від Робінзона повної зосередженості всіх його духовних і фізичних сил, натхнення, думок і діянь, тверезого погляду, точного розрахунку, швидкості мислення й кмітливості. Переживанням героя є чужими в’ялість, аморфність, невизначеність. Навпаки, його почуття насичені живою силою і гостротою. Кожна мить для нього – сповнена сенсу
реальність. Лишившись самотнім на безлюдному острові, герой Дефо у тяжкому душевному стані впадає у відчай, тремтить від страху. Але, які б тяжкі почуття не відчував, він не втрачає душевної рівноваги і здатності до активної цілеспрямованої діяльності. Було щось у характері Робінзона, що дозволило йому гідно витримати почуття самотності та не втратити потребу спілкуватися з людьми. У характері героя Дефо відбився досвід трудового люду і концепція людини, притаманна демократичному світогляду епохи Просвітництва. “Які б тяжкі не були мої роздуми, розум мій починав помалу брати верх над відчаєм”, – оповідає про себе Робінзон. Почуття дійсності, твереза оцінка обставин, усвідомлення того, що якщо людина пережила катастрофу, то вона мусить жити і шукати достойний вихід із будь-якого тяжкого становища. Коли Робінзон веде записи в журналі, підраховуючи позитивні й негативні сторони ситуації, що склалася, в логіці його мислення не можна не відзначити тверезого розрахунку, холодного спокою. Він діє як справжній син своєї країни, свого часу та середовища, коли з корабля, який затонув, поряд із практично необхідними предметами бере три примірники Біблій та перетворюється на проповідника, прагнучи “цивілізувати” дикуна П’ятницю. Практична розсудливість Робінзона поєднується з релігійно-філософською думкою про волю Божу, в якій він шукає пояснення усім життєвими контрастам, трагічним долям. “Життя та надзвичайні пригоди мореплавця Робінзона Крузо” – перший класичний англійський роман, який можна назвати “історією сучасника”. Перемога героя над усіма перешкодами і негараздами закарбовує в мозку читача силу й велич людської природи, глибоку віру в працю, розум і доброчинність – ці рушійні сили людського життя і щастя. Робінзонада головного героя роману Даніеля Дефо “Життя і незвичайні та дивовижні пригоди мореплавця Робінзона Крузо” Для багатьох поколінь юних читачів цей роман став настільною книгою, його екранізували багато разів, до останнього часу підлітків приваблювали ігри “у Робінзона”, спроби пройти його шлях, випробувати свої сили у екстремальних ситуаціях. Самотня людина на одинокому острові ніби повторює весь шлях, пройдений людством: мисливець, землероб. Пізніше, коли на острові з’являється П’ятниця, – рабовласник і, нарешті, хазяїн маленької колонії. З подробицями, точними цифрами, автор розгортає перед нами історію зусиль свого героя. Усі позитивні риси Робінзона у його попередньому житті – енергійність, цілеспрямованість, підприємливість – знаходять тут справжнє втілення. Він будує собі хижку, видовбує з дерева човен, розширює печеру, приручає кіз, вирощує зі жменьки зерна свій перший урожай. Труднощі та небезпека підстерігають його на кожному кроці – сонце спалює його перші посіви, птахи і звірі розтягують зерно, слід людоїда на піску нагадує про можливий жахливий кінець. Та Робінзон не падає духом, він твердо оцінює кожну небезпечну ситуацію і своєчасно запобігає їй, його сильні руки і практичний розум творять чудеса. Захоплююча розповідь автора про робінзонаду звучить як натхненний гімн людській праці та людському розуму. Уперше в літературі тема праці стала центральною у великому художньому творі, вперше так голосно прозвучала віра в людину, її творчі можливості, силу розуму та рук. Роман було написано у XVIII ст., коли була популярною ідея “природної людини”: повернення її до природи, розкриття у характері людини нормальних, природних рис. Це протиставлялось тодішньому панству – дворянам, з їх надмірними уявленнями про себе, про свої права. Саме трудовий подвиг Робінзона приніс роману Д. Дефо світову славу. Він цікавий та пізнавальний для дітей. Недарма один із письменників і філософів XVIII ст. Жан-Жак Руссо вважав, що це перша книга, яку слід прочитати після букваря кожній дитині.
