Відтворення історичної долі України в роки Руїни в історичному романі “Чорна рада”
Один із корифеїв української літератури, видатний письменник, ім’я якого несправедливо було виключене з історії української літератури, в своєму історичному романі “Чорна рада” показав нам два протилежних образи: Сомка і Брюховецького. Ними автор розкриває головний конфлікт, через який бачимо основну думку твору.
Ці персонажі – українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор симпатизує, милується ним, бо “Сомко був воїн уроди, возраста і красота зіло дивної” (пишуть у літописах); був високий,
Він був освіченою людиною, розумною, талановитою. Саме на нього П. Куліш покладав надію, що він своєю сильною рукою об’єднає всі землі України у незалежну державу. Ця людина вміє тримати себе впевнено, вірить у свою перемогу в боротьбі за ладу. Він цінує у козаків гордість, побратимство, їхню честь. Як мудрий державний діяч, мріє звільнити Україну від будь-яких ворогів.
Та, на жаль, Сомко був самовпевненим і жорстоким по відношенню до
І все ж він мужній, благородний, відваги йому не бракує. Загибель Сомка автор розуміє як трагедію цілого народу. Іван Брюховецький – протилежність Якиму Сомку, бо він уособлює в собі всі негативні риси характеру: лихий, підступний, лицемірний, жорстокий. Це людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та обіцянками зумів ‘ привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував Сомка.
“Вступаючи в осінь, о святому Симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман Брюховецький постинати гетьмана Сомка і Васюту, полковника Ніжинського, полковника Лубенського, осавулів та інших полковників заслана на Москву, котрих на Сибір заслано немало старшини козацької”, – повідомляє “Літопис Самовидця”. Отже в образі Сомка автор втілив почуття патріотизму бо його турбує доля свого народу землі. Брюховецький – уособлення всього лихого, що призводить до кровопролитної війни.