Відповіді на білет № 21 з української літератури
1. Охарактеризуйте “Слово про Ігорів похід” як зразок героїчного епосу українського народу.
“Слово про похід Ігорів” – гордість давньоруської літератури, одна з найцінніших старовинних пам’яток історії та культури Київської Русі. Вона написана невідомим автором, і є шедевром поезії. Оповідає вона про похід Новгород-Сіверського князя Ігоря на половців навесні 1185 року.
Битва з половцями закінчилася більше, ніж невдало: дружину Ігоря було порубано, а сам він потрапив у полон. Звідси йому та його ближчим товаришам за допомогою
“Слово про похід Ігорів” разюче відрізняється від звичайних літописів. По-перше, події в творі розгортаються не завжди хронологічно. Автор звертається до минулого, розмірковує над причинами і наслідками поразки, переноситься думками в інше місце. У вступі
По-друге, яскрава поетичність твору дає змогу зарахувати його до справжніх взірців давньоруського героїчного епосу. Мова твору народнопісенна, ритмічна: “Билися день, билися другий…”, а також глибоко метафорична: солові ний спів “заснув”, Ярославна порівнюється з чайкою, вози “кричать опівночі, мов сполохані лебеді”.
В творі розмовляють, діють, радіють та сумують ріки, трави, птахи та звірі. Так, коли гине руське військо, “никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилося”. Автор звертається до образів слов’янської міфології, оживляє стихії: “Земля гуде… чорнії тучи з моря йдуть…”. Всі вони відображають стан русичів. Зрідка потужні язичницькі мотиви переплітаються з мотивами християнської віри. Бог вказує Ігореві шлях з полону, водночас Ярославна палко молиться Сонцю, щоб повернув їй її “ладу”. Образ Ярославни став першим яскравим образом жінки в давньоукраїнській літературі, взірцем вірності коханому, жіночності, материнства.
“Слово про похід Ігорів” можна зарахувати за жанром до героїчного епосу, тому що в ній відображені героїчні події, оспіване завзяття воїнів в боротьби, прославляється мужність героїв. В творі невідомим автором своєрідним чином осмислена історія та створено величний образ єдиної Русі. Витоки “Слова…”, як і інших світових шедеврів героїчного епосу, лежать в усній народній творчості.
2. Охарактеризуйте творчість Тараса Шевченка періоду “Трьох літ”. Прочитайте напам’ять поезію “Заповіт”.
“Три літа” – назва поетичного альбому Тараса Шевченка 1843-46 років. Сюди включені його поетичні твори. В них звучать та переплітаються такі основні мотиви. Це мотив страждань поневоленої Батьківщини, роздуми автора над поворотами історії України та занедбанням славного її минулого. Також посилюються біблійні мотиви (“Давидові псалми”, “Заповіт””), але обов’язково нерозривні з життям рідного народу.
Загалом в цей період Шевченко писав твори гострого політичного, соціального та національного звучання. Це поеми та поезії “Великий льох”, “Холодний Яр” “Розрита могила”, “Сон”, “Кавказ”, “Чигрине, Чигрине”, “І мертвим, і живим…”. У більшості з них наявний образ матері – України, яку потоптали її власні діти. Також образ закатованого, обідраного з усіх боків народу, який “спить”, не пам’ятає своєї історії та покірно зносить знущання.
У поемах “Наймичка” та “Сова” знову йдеться про долю жінки. Але автор Катерини вже змужнів та показує вже передусім не долю покритки, а долю матері. У “Наймичці” він змальовує сильну жінку-покритку, яку жорстокість суспільства не може зламати: вона знаходить добрих людей, виховує з ними сина, присвячує своє життя йому та його родині. “Сова” – це трагедія самотньої жінки, сина якої відірвали від неї, забрали в рекрути. Вона не витримує горя та божеволіє.
У містерії “Великий льох” та вірші “Чигрине, Чигрине” Шевченко піднімає питання того, що історія України пішла не в тому напрямку дорікає Богдану Хмельницькому за те, що той не зумів передбачити сумної долі України під владою російського царя та “голодної вовчиці”, цариці Катерини Другої.
Водночас автор передбачає повстання народу проти гніту панів та царів. Про це каркають символічні ворони у “Великому льосі”. І про це ж мова йде в шедеврі поета “Заповіт”. Це прямий заклик пробудитися, скинути з себе несправедливу владу, скласти вольний та новий союз братніх народів. У цьому вірші висловлюється палка пророча віра в те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани, понесе “в синє море кров ворожу”. Колишні раби побудують нове суспільство.
“Заповіт” було написано молодим Шевченком, коли він був хворий на запалення легенів. На той час – хвороба переважно смертельна. В цю поезію Шевченко спромігся вкласти сутність всього свого життя та творчості, і мета блискуче вдалася йому.
ЗАПОВІТ
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори –
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)