Відповіді на білет № 20 ДПА-2012 9 клас
1. Розкажіть про життєвий шлях і філософські погляди Григорія Сковороди.
Григорій Сковорода народився на Полтавщині у 1722 році в родині малоземельного селянина з козаків. Вчився Гриць у сільського дяка, прекрасно співав, був першим співаком церковного хору. На шістнадцятому році життя разом із кобзарем пішов мандрувати до Києва. Там сільський парубок завдяки природному таланту, жадібності до знань та наполегливості здобув блискучу освіту, найкращу на той час в Україні. У двадцять років Сковорода закінчив Києво-Могилянську Академію.
Перед
Через рік Сковорода повернувся з капели, мандрував по Європі, потім працював домашнім учителем, викладачем в Переяславському та Харківському колегіумах. В останньому він провів десять років, але неординарна постать викладача викликала нерозуміння з боку керівництва та колег. Сковорода викладав предмети
Писати Сковорода почав ще в юності під впливом античних філософів. Серед творів митця – поетичні та сатиричні вірші, байки, притчі, ліричні пісні та романси, філософські трактати.
Головними роздумами Григорія Сковороди були роздуми про сутність людини і шляхи досягнення щастя в житті. Яке життя має бути правильним? Сковорода був у першу чергу мудрецем життєвої мудрості. Сенс правильного життя Сковорода вбачав у тому, щоб “пізнати себе”, знайти працю за покликанням, вчитися, працювати творчо та оточувати себе справжніми друзями: “Кинь, добродію, неробство. Дорожити варто днем…”
Мислитель звеличував людей праці, простий народ, засуджував порочних людей. Серед порочних найчастіше опинялися пани, чиновники, “фарисеї”-духовенство та ті, хто наслідував їх. Принижувати людську гідність, обманювати та паразитувати не можна – вважав мудрець. Це нерозумно та несправедливо
З 1769 року Сковорода вирішив вести мандрівне життя філософа, незважаючи на кар’єрні спокуси з усіх боків. “Жребій мій із голяками”, – відказував він – “Мені моя сопілка і вівця дорожча царського вінця”.
Майже тридцять років Сковорода мандрував країною. Мав сопілку та торбу з книжками. Він приходив у село, і там навчав людей, вчив дітей писати та читати, лікував, грав на сопілці, розказував свої байки, притчі та народні казки, співав пісні. Потім рушав у дорогу. Під час мандрівок народжувалися нові твори.
Філософ дивився на майбутнє України з оптимізмом. Вважав, що такий любий йому розум все одно переможе в людях пороки та пристрасті: “В Горній Русі бачу все нове: нових людей, нове покоління і нову славу…”
Останні десять років про Сковороду по Україні та Росії йшла гучна слава: всі хотіли бачити його, всі запрошували в гості. І це незважаючи на те, що ні одного твору за життя автора не було надруковано! Помер великий мудрець під час мандрів в селі Іванівці, у 72 роки. “Світ мене не впіймає” – говорив він за життя, коли його прохали “знайти собі тиху пристань”. “Світ ловив мене та не впіймав” – таку епітафію написали люди на його надгробному камені.
2. Дайте характеристику образів Якима Сомка та Івана Брюховецького за романом П. Куліша “Чорна рада”.
В романі П. Куліша “Чорна Рада: хроніка 1663 року”, письменник в образах претендентів на гетьманство Якима Сомка та Івана Брюховецького показує представників певних соціальних верств тодішнього українського суспільства. Також це цілком протилежні натури за моральними та розумовими якостями. Автор демонструє печальний приклад, коли до влади приходить не достойний кандидат, а той, хто зумів улестити та обдурити народ.
В образі Івана Брюховецького, який зрештою здобуває гетьманство, автор відтворив “антигероя при владі”. Ця людина хижа та підступна. Її цікавлять лише влада, почесті, розкоші. Ніяких принципів в Брюховецького немає, як немає лицарської честі та людської совісті.
Щоб здобути прихильність запорожців, кандидат в гетьмани Брюховецький одягається стареньку свиту та драні чоботи, кричить про свою безкорисливість, заграє з “низами” козацтва. Він лестить “черні”, виголошує пишні промови, роздає фальшиві обіцянки: “Усі будемо рівні!”.
Прагнучи влади, Брюховецький не гидує підлістю, зрадою. Прийшовши до влади, обраний наївними січовиками, “Іванець” змінюється на очах. Він вбирається у чоботи-сап’янці, пишний жупан, “позирає гордо, по-гетьманському”. Він відразу ж міняє поведінку: коли потрібно покарати його соратника Олексу Сечила, залишає злодія на волі та насміхається над старими традиціями Запоріжжя. Проте новий гетьман швиденько посилає на страту ні в чому не винного супротивника – Сомка.
Брюховецького не цікавить доля країни, він роздирає її навпіл, спричиняє кровопролиття. Його не цікавить лише одне – як би втримати владу. Задля цього він підкупляє московських князів.
В образі Якима Сомка Куліш відобразив свій ідеал гетьманства. Це лицар, людина кришталево чиста та порядна. Сомко освічений, розумний, далекоглядний. Він аристократ в кращому розумінні цього слова, продовжує справу Богдана Хмельницького в той час, коли Брюховецькому до неї немає ніякого діла.
Цей гетьман втримав би Україну самостійною, не розколотою на дві частини державою, вважає Куліш. Він просвіщав би народ, тримав “залізною рукою” бунтівні маси запорозьких “низів”, відновив би славу України, нагадує нам автор роману. Але цього не судилося.
Перед своєю стратою Сомко добровільно відмовляється від спасіння, тому що не хоче братнього кровопролиття та нових міжусобиць в країні: “Брати милії! Що вам битися за мою голову, коли погибає Україна!”. Також, коли Кирило Тур хоче замінити його у в’язниці, Сомко вважає безчестям “купувати волю чужою смертю”. Цінність життя інших людей для нього понад усе.
Історія каже, що реальний Яким Сомко зовсім не був такою порядною людиною, як літературний персонаж роману Куліша. Але два образи претендентів на гетьманство, створені в “Чорній Раді”, мають на меті показати інше. Це те, яким чином народ робить неправильний вибір, які люди насправді мають керувати, і якою була б історія України, її демократія, якщо невірного вибору вдалося б уникнути.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)