Відповіді до теми: творчість В. Самійленка, О. Чорногуза

1. О. Чорногуз: “Моя біографія, як і життя, – іронічна”. Життєві сходинки і твор­чий доробок сатирика.

“Пишучи про себе, я завжди думаю про інших…” – написав у своїй іронічній автобіографії Олег Чорногуз. Народився він 15 квітня 1936 року в селі Іванів Ка – линівського району Вінницької області. Закінчив Київський державний універси­тет імені Т. Г. Шевченка, факультет журналістики. Працював у районній та об­ласній газетах на Вінниччині, потім в редакції журналу “Перець”, у видавництві “Радянський письменник”.

З 1986 року – головний редактор журналу “Перець”. Член Національної Спілки письменників та Національної Спілки журналістів. За­служений митець України. Має понад 30 книжок сатири і гумору, перекладався 22 мовами світу.

2. Характерна риса сатири Олега Чорногуза.

Гумор О. Чорногуза – м’який і доброзичливий. Недарма він написав у своїй іронічній автобіографії: “В душі я більше лірик. Пам’ятаю, якось я запитав ту­рецького сатирика Азіза Несіна: чому він такий сумний. І почув відповідь, що справжні сатирики бачать більше горя, ніж інші люди, й сміхом убивають зло”. Однак, слід пам’ятати,

що в лірично-гумористичних творах О. Чорногуза є все: і глибоке знання народного життя, і багата мова, і громадянська пристрасть, і про­стота викладу, і вміння влучати в ту болячку, що потребує гумористичної припар­ки чи сатиричного скальпеля.

3. Назвіть градацію гумору. Чим відрізняються ці види?

Гумор у літературі може побутувати в різних формах, серед них: іронія, гумор, сатира, сарказм, фарс, гротеск. Ні форми відрізняються рівнем дошкульності, уїд­ливості гумору й своєрідного напруження. Іронія є найм’якшою формою.

4. Наведіть кіпька збірок О. Чорногуза. За бажанням прокоментуйте їх.

Назви збірок О. Чорногуза прості і водночас промовисті: “Моральна підтрим­ка”, “Портрет ідеала”, “Сіамський слон”, “Веселі поради” тощо.

5. Що вам відомо про громадську, діяльність В. Самійленка?

В. Самійленко відомий нам не тільки як письменник. Він також працював у редакціях газет, а саме у виданнях “Громадська думка”, “Шершень” – у 1905 році в Києві. За часів УНР Володимир Самійленко працював у міністерстві фінансів і освіти.

6. У яких жанрах працював В. Саміїшенко?

Творча спадщина включає поезії із патріотичним пафосом (у віршах циклу “Україні”, “Веселка”), роздуми над проблемою митця і мистецтва (“Пісня”, “Еле­гії”, “Орел”, “Не вмре поезія”, цикл “Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого”). Се­ред поетичного доробку – і пейзажна та інтимна лірика (цикл “Весна”, “Сонети”, “Її в дорогу виряджали” та ін.), а також філософська лірика. В. Самійленко відо­мий і своєю сатирою, зокрема й політичною, і гумористичними творами (“Ель­дорадо”, “Міністерська пісня”, “Новий лад”, “На печі (Українська патріотична дума)” та ін.). Працював і в жанрі гумористичної драми, а також створив драма­тичну поему “Чураївна”.

7. Що вам відомо про перекладацьку діяльність письменника?

Володимир Самійленко працював над перекладами українською зарубіжної й російської літератури. Він перекладав О. Пушкіна, В. Жуковського, М. Го­голя, “Іліаду” Гомера, “Божественну комедію” Данте, п’єси Мольєра, Бомарше, А. Франса, Байрона та багатьох інших.

8. Наведіть вислів І. Франка про Володимира Самійленка.

“Він українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні та сво­єму народові, – і се в Росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий само – рідний та національний – не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного грунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі – на жаль, такі нечисленні – радощі рідного народу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Відповіді до теми: творчість В. Самійленка, О. Чорногуза