Відповіді до роману П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці”
З якими образами порівнюється Гренуй? Який з цих образів розгортається в детальну характеристику? Чому? Гренуй порівнюється з такими образами, як “монстр”, “витривала бактерія”, “кліщ”, “павук”.
За текстом;
1.”Він був такий живучий, як витривала бактерія…”
2.”… невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній невибагливій крихітній краплині крові…”
3.”… був монстр від самого початку…”
4.”… мов отой кліщ на дереві, якому життя нічого іншого, крім постійного
5.”Маленький бридкий кліщ, чиє сіре, наче свинець, тіло набирає форму кулі…”
6.”Кліщ, який зумисне стає маленьким і непоміченим, щоб ніхто його не побачив і не розтоптав”.
7.”Самотній кліщ, зосереджений у собі, сидить на дереві, сліпий, глухий і німий, і тільки принюхується, роками винюхує кров тварин, які блукають поблизу…”
8.”.:. кліщ лінивий, впертий і бридкий, сидить собі далі, живе і чекає… доки найнеймовірніший випадок приведе йому просто під дерево кров в образі якоїсь тварини… і тоді зрадить своїй непомітності, впаде, вчепиться, зануриться,
Гренуй більше відчував себе кліщем, тому що він маленький, непомітний, живе у власній оболонці і виявити його не так легко. Такий стиль життя без моралі наповнює Гренуя ненавистю до оточуючих, йому легко приховати в оболонці кліща свою справжню суть, виробляти свої, власні принципи громадського життя з душею монстра в тілі. Саме зле середовище штовхає хлопчика шукати місце під сонцем і завжди триматися збоку.
Чим займається Гренуй кожного дня? Розвиває у собі нюх. Він може вже впізнавати і
Розрізняти не тільки запахи дерев, а й різні їх гатунки та види – кленове, дубове, соснове, в’язове, грушеве, старе, молоде, трухляве, гниле, моховите, окремо поліна, тріски, тирсу; розрізняв запах і смак молока. У шість років досконало вивчив нюхом своє оточення. Десять, Сто тисяч своєрідних запахів назбирав і зберігав Гренуй у собі. Він міг їх комбінувати в своїй уяві і в такий спосіб створювати запахи, яких насправді зовсім не існувало. Гренуй уникав зовнішнього світу, блукав самотньо. Нерегулярно відвідував парафіяльну школу. Ніякі покарання не змогли вже змінити хлопчика: життя в оболонці кліща давало йому можливість самостійно розвиватися і врешті до чогось прийти. Гренуй не боявся темряви, обходився без світла; він бачив крізь папір, тканину, дерево, глуху стіну й зачинені двері. Мадам Гайяр не могла знайти гроші, які час від часу переховувала, а хлопчик вказав їй місце схованки за димарем; він міг зазирнути в Майбутнє, наприклад, сповістивши про візит якоїсь особи. Гренуй відчував нюхом те, що люди не бачили очима. Мадам Гайяр стало страшно від огидної Гренуєвої здатності бачити крізь стіни та балки заховані нею гроші. І вона вирішила позбутися цього хлопця, коли йому виповнилося 8 років. Вона віддала хлопчика у чорнороби до чинбаря Грімаля.
Чи покращились умови життя Гренуя у Грімаля? Навпаки, погіршились. Хлопець виконував найважчу, непосильну для нього роботу: здирати шкури, обробляти їх, носити сотні відер води, рубати дрова. Захворів на сибірську виразку та чудом вижив. Така фантастична живучість спонукала чинбаря подарувати хлопцеві вихідний на півнеділі, а серед тижня після роботи годину погуляти. Гренуєві виповнилося 12 років.
У чому символічна сутність цього аромату? Якщо загадати, що Гренуй народився в смороді рибних тельбухів, зростав у найсмердючішому місці всього королівства, у мадам Гайяр, яка була безжалісною до хлопця, роки, проведені у чинбаря Грімаля – все це байдуже людське оточення не давало йому ніякої перспективи. І раптом серед цього смороду він відчуває чарівний аромат дівчинки. Гренуй, наповнений чудовим ароматом, уперше відчув щастя і блаженство. Він об’являє себе генієм: його життя має сенс, і мету, і вище призначення – зробити революцію у світі запахів. У нього є майбутнє: він повинен стати творцем запахів, найвизначнішим парфумером усіх часів. У символіці запаху проглядається злий “геній”.
На наших очах формується геніальна потвора: він прагне створити чарівну формулу аромату. Символічна сутність його повинна розглядатися нами як здійснення мрії Гренуя перетворити “сморідний” світ на запашне царство краси і гармонії. Тільки виникає запитання: чи стане людство щасливішим, добрішим, духовнішим у цьому царстві? Адже чарівні аромати створюватиме аморальна людина у всіх відношеннях, яка бачить себе спасителем всього людства. Але чи досить йому однієї жертви, щоб піднятися над світом? Над цим проблемним запитанням ми будемо працювати на наступному уроці. А зараз підіб’ємо підсумок.
Чи вважаєте ви скоєне Грєнуєм вбивство абсурдним? Так. Краса є унікальним явищем природи, яким наділяє людину. Божественною красою, якою володіла дівчинка, потрібно милуватися, і цей світ стане кращим. Абсурдність скоєного злочину очевидна. І його автор розглядає як гротескножахливу форму полювання генія – “творця”за красою.
Назвіть причини, які штовхнули героя на злочин. За текстом: “..Гренуй уперше в житті не повірив своєму нюхові… йому потрібна була тільки мить, щоб переконатися навіч, а потім відвертіше віддатися насолоді свого нюху…”
“Він відчув, що ця дівчина – людина… нюхав усе це з величезним блаженством. II піт пахнув свіжим морським вітром, масне волосся – солодко, мов горіхова олія, її стать – як букет водяних лілій, шкіра – ніби абрикосовий цвіт… А поєднання всіх цих складників… було справжньою красою”.
“Гренуй зрозумів: якщо він не заволодіє цим ароматом, його життя не матиме більше сенсу”.
Серед названих причин виділяємо найважливішу: “Гренуй уже не відходив від того, що, як йому здавалося, розпізнав і обрав напрямком своєї долі. Він збагнув, чому так уперто й затято тримався за життя: він повинен стати творцем запахів. І не абияким. А найвизначнішим парфумером усіх часів”. Перед нами викристалізовується “геніальна потвора”.
Я би хотіла звернути вашу увагу на слово “найвизначніший”. В історії людства згадуються імена Лікурга, Бонапарта, Леніна, Сталіна, Гітлера, які теж вважали себе найвизначнішими “особами”, коли їх політика щодо власних народів була людиноненависницькою. І виникає запитання: якщо людство здобуло перемогу над названими “особами”, то чому Гренуй не дочекався народного гніву, а обрав шлях самогубства?
На щастя, в час трагедій, війн, катастроф, природних катаклізмів людям властиво об’єднуватись і допомагати один одному. А Гренуй бажав, щоб його вбили. Він весь був просякнутий ненавистю до людей. Стоячи на майдані, він хотів, щоб ці люди бачили, як він їх ненавидить, які вони огидні. Тільки питання в тому, чи визнаємо, що у духовному плані маємо проблеми. А якщо заспокоїмося, то чи не з’явиться “другий” Гренуй, у якого бажання покінчити життя самогубством не буде. Отже, самогубство Гренуя – це екзамен для людської цивілізації. І найважчий.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)