“Відгук на баладу Гете “Вільшаний король”
Одним з найвидатніших творів відомого письменника епохи Просвітництва Гете є балада “Вільшаний король”. Саме в цьому творі видатний просвітитель свого часу проголошує культ природи, її могутність та нездоланність. Для автора природа є втіленням божественних ідеї на землі, тому будь-який витвір він вважає досконалим.
У баладі “Вільшаний король” мене дуже вразило, з якою тремтливістю описана ранкова квітка, розбуджене море і інші пейзажі. Читаючи твір, ми відчуваємо себе безпорадними дітьми природи, серцем відчуваємо її гармонію.
У баладі “Вільшаний король” ми бачимо дві сторони оповіді – фантастично-міфологічну і реальну.
У фантастичній оповіді, яка ведеться паралельно реальній, все страшно і таємниче. Природа олюднюється і в якийсь момент в уяві хлопчика з’являється лісовий король, який хоче заволодіти його чистою душею. Саме вільшаний король вступає в розмову з хлопчиком, саме він пропонує залишитися йому в королівських володіннях.
Хлопчик дуже лякається вільшаного короля і, звертаючись до батька, намагається розповісти йому про свої жахливі видіння. Батько зовсім не вірить своєму синові, тому що, як і більшість дорослих, вже давно не вірить у дива, та все ж таки намагається заспокоїти хлопчика. Батько дорослий, і тому, як вважає більшість дорослих, обов’язково правий.
А лось дитина має чисту душу і тому ближче до природи. Саме його чиста душа приваблює лісового короля, всемогутнього володаря лісу. Напевно, можна дати пояснення і такій жорстокості вільшаного короля: напевно, люди дуже дошкуляють йому кожен день, а тепер і вночі порушили його спокій, з’явившись у його володіннях без попиту. І тому вільшаний король виносить вирок незваним гостям:
“Отцю страшно, батько поспішає,
У руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
У руках його мертвий лежав син”.
Перш за все, балада Гете “Вільшаний король” привернула мою увагу своєю неоднозначністю. Мені було цікаво побачити переосмислення автором народної легенди, звернення його до народного фольклору. У поемі я відчув захоплення Гете справедливістю і природи, її могутністю. Не менш актуальним є і одвічна проблема відносин між батьками та дітьми, адже якби батько зрозумів свого сина, трагедії могло б і не трапитися.