Весняні пісні про Воскресіння
З утвердженням християнства на слов´янських землях весь цикл весняних свят переосмислюється. У час колишніх язичницьких покло нінь та на противагу їм християни починають святкувати Воскресіння
Ісуса Христа. Разом з цим з´являється новий жанр – весняні пісні про Воскресіння. Це – духовні церковні пісні на біблійні мотиви (з і окремими вкрапленнями апокрифічних елементів), які побутують як народні. Основними темами цих творів є смерть Ісуса Христа як добровільна Його жертва за гріхи людства, муки Його на хресті, тріумф воскресіння
А на горі жита много, по долині овес.
Отворились райські двері, кажуть: “Христос Воскрес!”
Вдарили та в усі дзвони, чути аж на гору.
Збирайтеся, добрі люди, до Божого двору.
Збирайтеся, люди добрі, й слухайте науки.
Ісус Христос як Син Божий прийняв за нас муки.
Ісус Христос як Син Божий мученьку приймає.
Не можемо відмолити, що нам Господь дає…
Велику групу тут складають Твори про страждання матері Христа – Марії під хрестом, її розмова з Сином, які дуже
Страждальна Мати під хрестом стояла,
Стала ридати, слізно промовляла:
“Ой, Сину, Сину, за яку провину
Зносиш Ти сьогодні тяжкую годину на хресті?”
У день Паски співаються християнські духовні пісні іншого характеру – сповнені радості і величання Бога і Божого Сина за перемогу над смертю, святкування воскресіння Ісуса з мертвих:
Великий день нам настав: Ісус Христос з гроба устав!..
В. Гнатюк згадує у своїй розвідці, присвяченій народним творам весняного циклу календарної обрядовості, про існування так званих “алаловників” (від “алілуя” – слава Богу) – гуртків християнської молоді, що у перші дні Великодніх свят ходили по хатах, співаючи хвалу Богові, величаючи воскресіння Ісуса Христа, вітаючи людей з цим святом.
І. Франко вказує також на збережені тексти та елементи пасхальної драми, що за виконанням та функціонуванням була подібною до різдвяного вертепу. Такою була Драма “Містерія страстей Христових”. Але це явище теж не могло бути суто народним. Воно, очевидно, виникло у середовищі студентів-спудеїв чи церковних общин, а згодом поширилось серед простого народу.
Отже, в усіх жанрах весняного циклу, як у календарно-обрядовій Творчості в цілому, поєднувалися архаїчні елементи з новими, прадавні погляди та вірування збереглися до нашого часу на рівні символів та образів. “Багатство руху, тісне об´єднання музикальної дії з пантомімою, з танком, хороводом, котре так сильно ще заціліло в весняних грах і хороводах, надає їм сильно архаїчний характер, таїть в собі, дійсно, багато старовинного, ембріонального – такого, що вводить нас в початки словесної творчості…”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)