Великий шотландський поет Роберт Бернс (1759-1796)
Роберт Бернс був сином бідного шотландського фермера. Його коротке життя пройшло у боротьбі з нуждою, була заповнена виснажливою працею. Ставши з п’ятнадцяти років головним працівником в господарстві свого батька, він не зумів отримати систематичної освіти, але багато і жадібно читав. Рано пробудився поетичний талант Бернса знайшов відображення в численних ліричних піснях та баладах, в злих сатирах і дотепних епіграмах на місцевих багатіїв і церковників. Твори поета-самоучки набули поширення серед односельців, але славу він пізнав після
Натні покровителі викликали Бернса в Единбург. Перед ним відкрилися двері світських салонів. Його пісні увійшли в моду. Але Берні не тішився успіхом. Він пам’ятав про лиху долю свого попередника, поета Фергюссона, який помер у Единбурзі з голоду. Робота на клаптику безплідної землі не могла забезпечити Бернса та його велику родину. Поет-орач змушений був зайняти місце акцизного чиновника. Помер він тридцяти семи років, ледь не потрапивши за кілька днів до смерті в боргову в’язницю. Поезія Бернса глибоко
Багатим – свято цілий рік. У праці, нужді живе народ. Але тут рівні і знати і голота: Хто п’яний, той сам собі король! Неси нам рахунок, господиня, Господиня, господиня! Склянки злічи-ка І дай ще вина! І дай ще вина! Чесна трудова бідність, Протиставлена паразитизму імущих класів, титулів і рангів аристократів, – ось моральне кредо поезії Бернса: Хто чесної бідності своєї Соромиться і все інше, Той самий жалюгідний з людей, Боягузливий раб та інше. При всьому при тому, При всьому при тому, Нехай бідні ми з вами, Багатство
Штамп на золотому, А золотий – Ми самі! Бернс протестує проти соціальної несправедливості, прославляє свободу, мріє про національну незалежність Шотландії, оспівує свою батьківщину і її народ у дзвінких віршах (“Джон Ячмінне Зерно”, “Шотландська слава”, “В горах моє серце”, “Кращий хлопець”, “Дві собаки “,” Прощання “,” Боса дівчина “,” Польовий миші “,” Гірській маргаритки “та ін.) У Бернса вчилися, його піснями надихалися не тільки демократично налаштовані поети Англії, а й поети-піснярі інших країн. За спогадами Лафарга, Берні належав до числа улюблених поетів К. Маркса. Першим російським перекладачем Бернса був романтик І. І. Козлов, який перетворив бунтівного шотландця в ідилічного співака сільського побуту (“Сільський суботній вечір у Шотландії”, “До польовий маргаритки”). Ці “вільні наслідування” настільки спотворили характер поезії Бернса, що викликали різкі критичні зауваження Н. А. Польового та В. Г. Бєлінського (див. “Русские письменники про переведення “, с. 180-182, 226).
Тим не менш вірші Козлова на мотиви Бернса отримали широку популярність і передруковувалися навіть у хрестоматіях для дитячого читання. Російські читачі тільки в середині XIX століття змогли оцінити силу і зміст поезії Бернса, коли за переклад його пісень і балад, взялися поети демократичної орієнтації – М. Михайлов та В. Курочкін. Їх переклади були кращими в дореволюційній Росії. Бернса переводили Е. Багрицький, Т. Щепкіна-Куперник, С. Маршак, “Самуїла Яковича Маршака, – пише О. Твардовський, – вдалося в результаті наполегливих багаторічних пошуків знайти саме ті інтонаційні ходи, які, не втрачаючи російської самобутності, чудово передають музику слова, що склалася на основі мови, такого далекого за своєю природою від російського, Він зробив Бернса російською, залишивши його шотландцем “(стаття” Про переклади С. Я. Маршака “), Саме ці переклади передруковуються з певним відбором у виданнях для дітей середнього і старшого вік.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)