ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Усі великі релігії мають свої священні книги; в яких викладено основні ідеї та заповіді віровчень. Тексти релігійних книг мають величезне значення в історії людства: в них сформульовано норми культури, систему моральних цінностей, відображені певні історичні події.
До видатних пам’яток літератури належать, зокрема, Ве́ди (II тисячоліття до н. е.), Бі́блія (XIII століття до н. е. – II століття н. е.) і Кора́н (VII століття н. е.). Водночас для мільйонів людей вони є священними книгами: індуї́зму (Веди), христия́нства (Біблія) та ісла́му (Коран).
Хоча
Уже в давні часи досконала форма викладу Вед, Біблії і Корану незмінно викликала захоплення. Усі ці книги називають богонатхненними – мудреці, царі та пророки, яким традиційно приписується авторство, лише передали людям те, що почули від Бога.
Священні
1 Трактат (з латини обговорювати, розглядати) – науковий твір.
ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Ве́ди – одна з найдавніших пам’яток світової літератури. Виникли вони в Давній Індії, і початок їх створення вчені відносять до середини II тисячоліття до нашої ери. Веди – це релігійні збірки віршованих текстів, де в поетичній формі викладені основи релігії індуїзму.
Прихильники індуїзму – релігії, яку сповідує більшість населення сучасної Індії та Непалу, – визнають Веди центральною та найавторитетнішою частиною всієї індуїстської релігійної літератури. Однак із Вед розпочалася не лише індуїстська релігія, а й уся література та культура народів Індії.
Слово веди в перекладі з давньоіндійської мови (санскриту) означає знання. Індуїсти вважають усе, сказане у Ведах, священним знанням. Понад три тисячоліття право вивчати Веди мали лише жерці1, які передавали їх усно від покоління до покоління. Ця традиція усної передачі Вед продовжує існувати в Індії і в наш час. За індуїстськими уявленнями, Веди ніким і ніколи не були створені, а вічно існували як божественне одкровення.
Веди – священні книги індуїзму
Походження індуїзму губиться у сивій давнині – ім’я його засновника не відоме. Індуїзм – релігія політеїсти́чна, тобто його прихильники вірять у багатьох богів. Зараз індуїзм налічує понад 3 мільйони богів. Богам поклоняються в храмах, які їм присвячені. Попри все різноманіття богів і відсутність єдиної обрядовості існує обов’язкова умова, за якої людину вважають індуїстом – це визнання Вед священними книгами.
На початку I тисячоліття до нашої ери священні тексти різних племен Давньої Індії були впорядковані у чотири священні книги індуїзму – “Рігве́ду”, “Самаве́ду”, “Яджурве́ду”та “Атхарваве́ду”. Ці книги разом називають Ведами. У своєму завершеному вигляді чотири книги Вед пов’язані з обрядом жертвопринесення, під час якого були задіяні чотири жерці.
“Рігве́да” (веда гімнів) і “Самаве́да” (веда співів) – це збірки тисяч гімнів. їх декламували і наспівували під час жертвопринесень. Більшість текстів 1 звеличує богів, а також містить прохання до них про допомогу (наприклад, для перемоги над ворогами, для досягнення успіху чи життєвих благ):
Дітей без ліку дайте нам, богині!
Небесні дочки, дайте нам багатства!
Прокинувшись у захисті безпечнім,
Батьками станемо синів хоробрих!
Пожертву даючи, до вас звертаюсь,
Блискучі дочки неба, й закликаю:
Славетними зробіть нас серед людства!
Нам це дадуть боги, Земля і Небо.
(Із гімну “До світової Зорі1”, “Рігведа”)
1 Жерці – у давніх цивілізаціях служителі богів, посередники між людьми, богами і духами.
“Яджурве́да” (веда жертвопринесень) – це збірка правил жертвоприношень і жертовних замовлянь. До складу “Атхарваве́ди” (веди заклинань) увійшли магічні замовляння, спрямовані на відвернення злих духів (демонів), які вважалися уособленням ворожих сил природи, хвороб та нещасть:
Як думки разом з бажанням,
Що летять далеко й швидко,
Так лети і ти, о кашлю,
За думками геть, далеко!
Як ті стріли найгостріші,
Що летять далеко й швидко,
Так лети і ти, о кашлю,
Згинь, щоб сліду не лишилось!
(Із замовляння “До кашлю”, “Атхарваведа”)
“Атхарваведа” була упорядкована найпізніше (у VIII ст. до нашої ери.) і початково не входила до складу Вед. Однак із часом її також почали використовувати при жертвопринесенні, щоб відвернути демонів, які могли зашкодити здійсненню обряду, і запобігти злу, що загрожувало людині. Наприклад, у гімні “До великої Матері Землі” є такі рядки:
На матері оцій, що всі рослини родить,
Землі тривкій, широкій і могутній,
На цій міцній землі живім щасливо!
1 Вранішній зорі Уша́с – одній із найпопулярніших і найдавніших богинь Вед – у “Рігведі” присвячено більше 20 гімнів. Вона зображується як вродлива, одягнена у світло діва, яка їздить на колісниці, запряженій пурпуровими кіньми (або волами). Ушас відчиняє небесні ворота тьми і наповнює всесвіт світлом.
Житлом великим стала ти, зросла велика,
Великим є твій тиск і рух невтримний.
Твій дух принадний є у людях, Земле,
Він є в чоловіках, жінках, героях, конях
І є в птахах, слонах, є в диких сарнах.
Оту красу, що є в дівчатах, Земле,
Дай і мені, щоб ненависті не підпадав ніколи!
Нехай твоє нутро, не підлягаючи хворобам,
Усе для нас народжує, як мати діток, –
Усе життя своє ретельно і пильно
Ми шануватимем тебе пожертвами, о Земле!
(Із гімну “До великої Матері Землі”, “Атхарваведа”)
У Ведах викладено уявлення давніх індійців про побудову світу, про можливості й обов’язки різних богів, про походження й життєве призначення людини. Ці уявлення відображено в окремих невеликих сюжетах, що без визначеної послідовності розпорошені у книгах, причому деякі сюжети повторюються і навіть суперечать один одному.
Наприклад, поява Всесвіту в “Рігведі” описана в кількох різних сюжетах. Найпростіший із них – це шлюб Неба (батька) і Землі (матері), внаслідок якого народилося все суще у Всесвіті, а найнаочніший – це поява Всесвіту в результаті жертвопринесення гігантської тисячоокої і тисячоголової першоістоти на ім’я Пуруша, що займала весь існуючий простір. З очей Пуруші виникло Сонце, з голови – небо, з розуму – Місяць, з дихання – вітер тощо; з рота – жерці, з ніг – воїни, зі стегон – землероби.
Кількість богів у Ведах чітко не визначена, їхнє число коливається від 33 до 3339. Найголовніші боги Вед уособлюють природні стихії. Наприклад, І́ндра – це повелитель грому і блискавок, бог воїнів. Його, як давньогрецького Зевса, часто називають царем богів. Вару́на – бог зоряного неба (порівняйте із давньогрецьким Ураном), володар ночі, його часто називають царем Всесвіту. А́гні – бог вогню, він може повноцінно виявлятися на Землі, на небі й у повітрі. Ва́ю – бог вітру, Су́р’я – бог Сонця, Ру́дра (пізніше отримав назву Ши́ва) – бог буревіїв, Ві́шну – бог сонячної енергії (згодом борець зі злом і захисник скривджених).
Проте не всі давньоіндійські боги пов’язані з природними стихіями. У Ведах обожнюються також психічні стани (бог гніву, бог віри) та різні види людської діяльності (бог творчості, бог захисної діяльності).
Водночас із прославлянням богів Веди розповідають про їхні пригоди та боротьбу з демонами і ворожими племенами. Найпопулярніший ведичний герой – це Індра, неймовірно сильний величезного зросту бог:
Увесь світ мені здається
Наче крихітка маленька…
Бо ж мені земля і небо
І по пояс не сягають.
Я одним плечем все небо,
Другим – землю підпираю.
Найвеличніший з великих,
Аж до хмар я піднесуся.
(Із “Рігведи”)
Богу Індрі присвячено чверть всіх гімнів “Рігведи”, і в них Індра виступає як безстрашний войовник. Особливо часто описується перемога Індри над демоном Врітру, який закрив у горах всі ріки і позбавив світ необхідної води.
Вбивство Врітри відкрило води і відновило родючість землі.
Багато місця у Ведах також відведено Варуні та Агні, в багатьох випадках вони описуються як суперники Індри і не менш могутні та важливі для людей боги.
За своїм літературним характером ведичні тексти дуже різноманітні, серед них можна виокремити епічні оповіді, поетичні роздуми та драматичні діалоги, з яких сформувалися три роди давньоіндійської літератури – епос, лірика і драма. Більшість ведичних текстів мають релігійний і героїчний зміст, утім є і сатиричні сюжети; неперевершені ліричні замальовки:
ДО НОЧІ
Ніч зійшла і оглядає
Все навкруг чарівним зором,
Закосичившись в оздоби.
Простяглася на весь простір –
По долинах та по горах.
Пітьму геть жене зірками.
Світла Ніч коли настала,
Світло денне заступила.
Хай від неї морок згине!
Всі оселі вже поснули,
Всі пташки, і всі тварини,
І орли, лишивши здобич.
Злодія жени далеко,
Ноче, вовка та вовчицю, –
Дай заночувати гарно.
Пітьма нас перемагає,
І заковує нас морок,
А Зоря своє все ж візьме.
Шлю пісні я, мов корови,
Вибирай же, донько неба,
Гімн собі, як на змаганні!
(Гімн, “Рігведа”, X, 127)
Для тих, хто хоче знати більше
Образ Матері-землі в індуїзмі
Мати-Земля в індуїзмі постає живою істотою, здатного мислити і творити. Індійці звертаються до неї як до богині, просячи у неї прихильності. Вони вважають, що у жодному разі не можна бездумно використовувати беззахисну Землю, агресивно виснажуючи її сили й надра. Потрібно любити і поважати Землю, цінувати її дари. Адже вона піклується про людей, годує і заспокоює їх.
У південній Індії роль такої Матері – Землі виконує богиня Маріамман. На присутність цієї богині в південно-індійському поселенні вказує особливий камінь, який символізує її голову, а вся земля, на якій розташоване поселення, символізує її тіло. Своїм тілом богиня годує людей, тварин і рослини цієї місцевості. Маріамман зображують у вигляді багаторукої жінки, яка тримає барабан, ніж, дзвіночок і тризуб.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Які книги ми називаємо священними книгами людства?
2. Що вам відомо про виникнення Вед? Яка релігія лягла в їхню основу?
3. Із яких книг складаються Веди? Випишіть у робочий зошит назви цих книг.
4. На основі вивченого спробуйте стисло схарактеризувати індуїзм як релігію.
5. Випишіть у зошит імена головних індуїстських богів.
6. Згадайте вивчені у 6 класі індійські міфи про створення світу, дня і ночі та інші. Як у цих ведичних міфах відобразилися уявлення індійців про світ?
7. Розкажіть про зміст і призначення гімнів, що містяться у священних Ведах.
8. На прикладі прочитаних фрагментів зробіть висновок, про що люди з давніх-давен просять богів.
9. На прикладі фрагмента з гімну “До великої Матері Землі” поясніть, як ставляться до Землі індійці. У чому полягає єдність людини і природи?
10. Виразно прочитайте ведичний гімн “До Ночі”.
11. Якою зображується Ніч, сестра богині Зорі? Чи відчуває співець до неї страх? Доведіть, що в цьому творі відображено одну з головних ідей індуїзму – єдність людини і Всесвіту (а не протистояння).
12. Знайдіть у тексті гімну “До Ночі” приклади персоніфікації.
13. Прокоментуйте молитву з Рігведи “Боже, пробуди нас веселими і дай нам знання!”
(2 votes, average: 5.00 out of 5)